- •1.Поняття міжнародного приватного права (за конспектом)
- •2. Предмет і методи міжнародного приватного права.
- •3. Функції та принципи міжнародного приватного права.
- •4. Система мпп
- •5. Місце міжнародного приватного права у системі права
- •6. Поняття і класифікація джерел мпп
- •7. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права
- •8. Внутрішньонаціональне законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •9. Судові прецеденти і судова практика як джерело міжнародного приватного права
- •10. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права.
- •11. Роль доктрини міжнародного приватного права.
- •12. Поняття і структура колізійної норми в міжнародному приватному праві
- •13. Функції, правова природа і місце колізійної норми в мпп
- •14. Принцип найбільш тісного зв’язку в мпп
- •15. Вибір права та автономія волі в мпп
- •16. Правова кваліфікація в міжнародному приватному праві
- •17. Тлумачення колізійних норм і проблема понять: «конфлікт кваліфікацій», «множинність колізійних прив’язок»
- •19. Застосування іноземного права і порядок встановлення його змісту
- •20. Недопустимість обходу колізійних норм закону в міжнародному приватному праві
- •21. Обмеження застосування іноземного права: імперативні норми (mandatory rules), публічний порядок, взаємність
- •22. Правовий статус фізичної особи в міжнародному приватному праві
- •23. Поняття і правове положення іноземних громадян та осіб без громадянства (ОбГ) в Україні
- •24. Особистий закон фізичної особи в міжнародному приватному праві
- •25. Правоздатність та дієздатність (цивільна, трудова, шлюбно-сімейна) іноземців в Україні(сорі ,тут багато інфи)
- •27. Соціальне забезпечення іноземців в міжнародному приватному праві
- •28. Правові режими іноземців
- •29. Правове положення українських громадян за кордоном
- •30. Поняття держави як суб’єкта міжнародного приватного права
- •31. Імунітет держави. Види імунітету держави, їх зміст
- •34. Джерела правового регулювання відносин власності, ускладнених іноземним елементом: внутрішнє законодавство та міжнародні договори
- •35. Правова характеристика колізійної прив’язки «закон місця знаходження речі» (lex rei sitae)
- •36. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав у міжнародному приватному праві
- •37. Правові питання націоналізації в міжнародному приватному праві. Екстериторіальна дія законів про націоналізацію.
- •38. Правове регулювання експропріації власності (майна) іноземного інвестора за українським правом і міжнародним приватним правом.
- •39. Поняття, правова природа, класифікація договорів у міжнародному приватному праві.
- •40. Особливості матеріально-правового і колізійного регулювання договорів міжнародним та українським законодавством
- •41. Lex mercatoria в договірних зобов’язаннях
- •42. Поняття та елементи зовнішньоекономічних угод
- •43. Колізійне і матеріально-правове регулювання контрактів міжнародної купівлі-продажу
- •45. Звичаї та узвичаєння в сфері міжнародної поставки. Інкотермс. Заведений порядок
- •46. Поняття та види договорів міжнародного перевезення
- •47.Джерела регулювання договорів міжнародного перевезення
- •48. Особливості відповідальності перевізника за договором міжнародного перевезення
- •49. Міжнародні грошові зобов’язання та міжнародні розрахункові правовідносини: загальна характеристика
- •50. Правовідносини по документарному акредитиву в міжнародному приватному праві
- •51. Банківські гарантії в міжнародних грошових зобов’язаннях
- •52. Колізійно-правове регулювання недоговірних зобовязань
- •53. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •54. Поняття, зміст, об’єкти права інтелектуальної власності у міжнародному приватному праві.
- •58. Право, що застосовується до спадкових відносин
- •59. Право, що застосовується до трудових відносин
- •60. Виконання іноземних судових доручень
- •61. Визнання та виконання рішень іноземних судів
- •62. Поняття і юридична природа міжнародного комерційного арбітражу
- •63. Юридична природа міжнародного комерційного арбітражу
- •61. Нормативна база - зу про мпп та цпк. Нижче витяги з нпа.
- •Глава 1
- •Глава 2
- •65. Арбітражна угода в міжнародному приватному праві.
- •66. Визнання і виконання арбітражних рішень.
6. Поняття і класифікація джерел мпп
Під джерелами міжнародного приватного права в юридичній науці розуміють, зокрема, форми, в яких знаходить вираження правова норма. Міжнародному приватному праву відомі декілька форм юридичного офіційного буття, існування його норм1. Це: 1) внутрішнє законодавство; 2) міжнародні договори; 3) міжнародні й торговельні звичаї; 4) судова та арбітражна практика.
Іноді джерелом міжнародного приватного права вважають доктрину. Проте у більшості правових систем, зокрема і в Україні, вона не є джерелом міжнародного приватного, та, зрештою, й усіх інших галузей права. Можна вказувати на її допоміжне значення в розвитку й удосконаленні права, у правозастосувальному процесі, особливо, коли мова йде про встановлення змісту норм іноземного права. Здебільшого правова доктрина як джерело врегулювання приватноправових відносин з "іноземним елементом" використовується у державах з мусульманським правом.
Нині колективна думка юристів усе частіше знаходить своє вираження в документах міжнародних громадських організацій, таких, як: Асоціація міжнародного права та Інститут міжнародного права, в окремих випадках у проектах, які готує Комісія міжнародного права ООН, інші міжурядові організації. Це також висновки окремих учених-юристів, підготовлені з певних питань, що потребують вирішення в національних державних судах, третейських судах (міжнародних комерційних арбітражних судах).
Наявність міжнародних договорів та звичаїв є особливістю джерел права цієї галузі. Тому можна небезпідставно говорити про подвійність джерел міжнародного приватного права. Вона полягає в тому, що, з одного боку, джерелами права є міжнародні угоди та міжнародні звичаї, а з іншого - норми законодавства та судова практика окремих держав, а також санкціоновані державою звичаї, що застосовуються у сфері торгівлі та мореплавства. Подвійність джерел указаної галузі права не впливає на єдність предмета регулювання - цивільно-правові відносини з "іноземним елементом". Згадана властивість джерел права завжди викликає питання щодо їх юридичної сили. Так, у конституціях держав, інших нормативних актах звичайно закріплюється юридична сила норм конституції держави та актів, прийнятих на її основі, а також міжнародних угод. Питання щодо примату одних норм перед іншими, їх рівноцінності чи визнання як однієї юридичної системи закріплено в конституціях ФРН, Італії, Франції, Тунісу, Сенегалу, Португалії, Ірландії та ін.
Наприклад, Конституція США прирівнює за юридичною силою міжнародні договори, укладені цією державою, до самої Конституції та національних законів США, а також зазначає, що у разі виникнення протиріч із законами окремих штатів ці договори користуються пріоритетом (п. 2 ст. VI). Конституція Франції містить загальне положення, відповідно до якого міжнародні договори та угоди, ратифіковані чи схвалені у встановленому порядку, після опублікування користуються пріоритетом перед заковами Франції за умови застосування кожної угоди чи договору іншою договірною державою (ст. 55). У джерелах права деяких держав питання співвідношення юридичної сили норм національного законодавства та міжнародних договорів так і не знайшло вирішення.
У Конституції України вказано, що вона має найвищу юридичну силу, на її основі приймається інше законодавство, а чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, € частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст, 9) . У ст. 19 Закону "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
До міжнародних договорів за участю України, які застосовуються для регулювання відносин у сфері міжнародного приватного права, повністю застосовують загальноприйняті принципи міжнародного права, у тому числі й виражені у нормах Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. (чинна для України з 13 червня 1986 р.). Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р. (чинна для України з 26 листопада 1992 р.) . Важливе значення має доктрина, яка тлумачить питання укладення, набуття чинності, завершення дії міжнародних договорів та їх зміст.
Вирішення питання співвідношення юридичної сили джерел міжнародного приватного права є важливим ще й тому, що питома вага кожного з видів джерел права у різних правових системах неоднакова. При цьому часто до певного правовідношення можуть застосовуватися норми, що містяться в різних джерелах права.