11. Яким чином беруть участь у фінансових правовідносинах суспільно-територіальні утворення як суб’єкти фінансового права? У чому специфіка державних органів та органів місцевого самоврядування як суб’єктів фінансового права?

12. У яких фінансових правовідносинах найчастіше беруть участь юридичні і фізичні особи як суб’єкти фінансового права? Які фактори впливають на визначення фінансової правосуб’єктності фізичних осіб як суб’єктів фінансового права?

1.Поняття фінансових правовідносин та їх особливості

У фінансових правовідносинах, як і в будь-яких інших, спостері­гається єдність фактичного (матеріального) змісту і юридичної фор­ми. Оскільки правовідносини є формою суспільних відносин, врегу­льованих юридичними нормами, останні можуть через правовідносини впливати на поведінку людей. Теорія права констатує нерозривний зв'язок, невіддільність правових і фактичних відносин. Правова форма реальних фінансових відносин визначається не тільки змістом даних відносин, а й волею держави, що встановлює для конкретного виду відносин ту чи іншу форму.

Однією з основних особливостей фінансових відносин є те, що вони завжди виступають як грошові відносини. Виділення такої особливості фінансових відносин пов'язано з дією законів вартості та товарно-грошових відносин. Друга особливість фінансових відносин пов'язана з відносно специфічною стадією суспільного відтворення — з відносинами розподілу. Розподільчий характер фінансових відносин закладено у самих функціях фінансів, перш за все у функції створення грошових фондів — централізованого, що зосередився у державному бюджеті, і децентралізованих, до яких належать грошові кошти підприємств, організацій та галузей народного господарства. Розподільчий характер фінансових відносин проявляється і в іншій функції фінансів — спрямуванні коштів цих фондів на задоволення потреб суспільства.

Для фінансових відносин характерною є також їх планомірність, яка нерозривно пов'язана з дією закону планомірного розвитку. Фінансові відносини — це організаційні відносини. Організація фінансових відносин безпосередньо належить до функцій держави, яка шляхом видання нормативно-правових актів стає організатором та координатором економічного життя суспільства у цілому.

Отже, сукупність зазначених особливостей фінансових відносин істотно відрізняє їх від усіх інших суспільних відносин та дає змогу визначити предмет регулювання фінансового права як систему спе­цифічних грошових відносин, які безпосередньо пов'язані з утворен­ням, розподілом і витрачанням державних фондів коштів. Тобто, фінансовим правом регулюються тільки організаційно-майнові відносини, що виникають з владної діяльності держави в особі пов­новажних органів щодо утворення і використання нею фондів коштів. Слід визнати, що якщо виникнення фінансових відносин завжди пов'язано з нормативними актами, які видає держава, то вони, на відміну від інших економічних відносин, практично завжди мають правовий характер, тобто початкове є правовими відносина­ми. Фінансові відносини існують виключно у формі правовідносин. Якщо фінансові відносини не є правовідносинами, вони будуть по­рушенням фінансового законодавства.

Фінансові відносини завжди мають цілісність, системність та фор­мальну визначеність, пов'язану з тим, що фінансові правовідносини регулюють чітко визначені зв'язки, які складаються між суб'єкта­ми. Фінансово-правові відносини створюють складну та специфіч­ну систему правових утворень, які становлять структуру фінансово­го права. Загальні принципи побудови системи фінансового права, форми й методи здійснення фінансової діяльності державою, на­явність специфічних груп норм всередині цієї системи дають підста­ви розглядати фінансове право не лише як самостійну галузь права, а й водночас як підсистему права.

З позицій загальної теорії права підгалузі фінансового права являють собою вужчу групу норм, ніж галузь, адже вони є лише частиною тієї сфери відносин, які регулюються нормами всієї галузі права. Виділення підгалузей та правових інститутів у фінансовому праві зумовлено соціально-економічною специфікою кожної ланки системи фінансів. Відповідно, можна назвати бюджетні, податкові, кредитні, розрахункові та інші відносини.

Фінансові правовідносини у механізмі правового впливу на державні фінанси виконують три основні функції:

1. вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової норми;

2. закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів, якої вони мають додержуватися;

3. є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.

4. Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним — суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами.