- •1.Поняття міжнародного приватного права (за конспектом)
- •2. Предмет і методи міжнародного приватного права.
- •3. Функції та принципи міжнародного приватного права.
- •4. Система мпп
- •5. Місце міжнародного приватного права у системі права
- •6. Поняття і класифікація джерел мпп
- •7. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права
- •8. Внутрішньонаціональне законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •9. Судові прецеденти і судова практика як джерело міжнародного приватного права
- •10. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права.
- •11. Роль доктрини міжнародного приватного права.
- •12. Поняття і структура колізійної норми в міжнародному приватному праві
- •13. Функції, правова природа і місце колізійної норми в мпп
- •14. Принцип найбільш тісного зв’язку в мпп
- •15. Вибір права та автономія волі в мпп
- •16. Правова кваліфікація в міжнародному приватному праві
- •17. Тлумачення колізійних норм і проблема понять: «конфлікт кваліфікацій», «множинність колізійних прив’язок»
- •19. Застосування іноземного права і порядок встановлення його змісту
- •20. Недопустимість обходу колізійних норм закону в міжнародному приватному праві
- •21. Обмеження застосування іноземного права: імперативні норми (mandatory rules), публічний порядок, взаємність
- •22. Правовий статус фізичної особи в міжнародному приватному праві
- •23. Поняття і правове положення іноземних громадян та осіб без громадянства (ОбГ) в Україні
- •24. Особистий закон фізичної особи в міжнародному приватному праві
- •25. Правоздатність та дієздатність (цивільна, трудова, шлюбно-сімейна) іноземців в Україні(сорі ,тут багато інфи)
- •27. Соціальне забезпечення іноземців в міжнародному приватному праві
- •28. Правові режими іноземців
- •29. Правове положення українських громадян за кордоном
- •30. Поняття держави як суб’єкта міжнародного приватного права
- •31. Імунітет держави. Види імунітету держави, їх зміст
- •34. Джерела правового регулювання відносин власності, ускладнених іноземним елементом: внутрішнє законодавство та міжнародні договори
- •35. Правова характеристика колізійної прив’язки «закон місця знаходження речі» (lex rei sitae)
- •36. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав у міжнародному приватному праві
- •37. Правові питання націоналізації в міжнародному приватному праві. Екстериторіальна дія законів про націоналізацію.
- •38. Правове регулювання експропріації власності (майна) іноземного інвестора за українським правом і міжнародним приватним правом.
- •39. Поняття, правова природа, класифікація договорів у міжнародному приватному праві.
- •40. Особливості матеріально-правового і колізійного регулювання договорів міжнародним та українським законодавством
- •41. Lex mercatoria в договірних зобов’язаннях
- •42. Поняття та елементи зовнішньоекономічних угод
- •43. Колізійне і матеріально-правове регулювання контрактів міжнародної купівлі-продажу
- •45. Звичаї та узвичаєння в сфері міжнародної поставки. Інкотермс. Заведений порядок
- •46. Поняття та види договорів міжнародного перевезення
- •47.Джерела регулювання договорів міжнародного перевезення
- •48. Особливості відповідальності перевізника за договором міжнародного перевезення
- •49. Міжнародні грошові зобов’язання та міжнародні розрахункові правовідносини: загальна характеристика
- •50. Правовідносини по документарному акредитиву в міжнародному приватному праві
- •51. Банківські гарантії в міжнародних грошових зобов’язаннях
- •52. Колізійно-правове регулювання недоговірних зобовязань
- •53. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •54. Поняття, зміст, об’єкти права інтелектуальної власності у міжнародному приватному праві.
- •58. Право, що застосовується до спадкових відносин
- •59. Право, що застосовується до трудових відносин
- •60. Виконання іноземних судових доручень
- •61. Визнання та виконання рішень іноземних судів
- •62. Поняття і юридична природа міжнародного комерційного арбітражу
- •63. Юридична природа міжнародного комерційного арбітражу
- •61. Нормативна база - зу про мпп та цпк. Нижче витяги з нпа.
- •Глава 1
- •Глава 2
- •65. Арбітражна угода в міжнародному приватному праві.
- •66. Визнання і виконання арбітражних рішень.
48. Особливості відповідальності перевізника за договором міжнародного перевезення
Основними обов'язками перевізника за договором міжнародного перевезення пасажира є вчасна доставка пасажира у пункт призначення, а в разі перевезення багажу - вчасна доставка багажу із забезпеченням його збереження у пункт призначення.
Основним об'єктом, за який відповідає перевізник під час пасажирського перевезення, є життя і здоров'я пасажира. Тому транспортні конвенції завжди встановлюють, що перевізник відповідає за збитки, пов'язані зі смертю, тілесним ушкодженням чи заподіянням будь-якої іншої шкоди фізичному чи психічному здоров'ю пасажира в результаті події, яка мала місце або під час перебування пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки чи висадки, а в деяких випадках - у зв'язку з завантаженням або розвантаженням багажу.
Перевізник втрачає право на обмеження відповідальності за смерть чи поранення пасажира, якщо шкоду заподіяно внаслідок наміру або грубої необережності, самовпевненості перевізника, який усвідомлював заподіяння такої шкоди.
Транспортні конвенції встановлюють випадки звільнення перевізника від відповідальності за смерть чи поранення пасажира. Так, на автомобільному транспорті перевізник звільняється від такої відповідальності, якщо причиною події стали обставини, яких перевізник, незважаючи на вжиття відповідних заходів, не міг уникнути і наслідкам яких він не міг запобігти. Перевізник звільняється від відповідальності у тій мірі, в якій збиток виник з вини пасажира чи в результаті такої його поведінки, яка не відповідає нормальній поведінці пасажира (КАПП).
Залізниці звільняються від відповідальності за смерть і поранення пасажира, якщо:
- нещасний випадок зумовлений причинами, що виходять за межі залізничної експлуатації, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки;
- нещасний випадок трапився з вини пасажира;
- причиною нещасного випадку є поведінка третьої особи, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки (згідно з положеннями ЦІВ).
Повітряний перевізник у будь-якому випадку позбавляється відповідальності, якщо доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для того, щоб уникнути шкоди, або немолсливість вжиття таких заходів, або доведе, що вина особи, яка зазнала шкоди, була причиною цієї шкоди або сприяла її настанню (стаття 20, 21 Варшавської конвенції).
Морський перевізник повністю або частково уникає відповідальності за смерть чи поранення пасажира, якщо доведе, що саме вина чи недбалість пасажира стали причиною або сприяли його смерті чи тілесному ушкодженню (ст. 6 Афінської конвенції).
На внутрішньому водному транспорті перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності в тій мірі, в якій шкода виникла з вини пасажира чи в результаті такої його поведінки, яка не відповідає нормальній поведінці пасалсира. Перевізник також звільняється від відповідальності, якщо шкоду заподіяно ядерним інцидентом, відповідальність за який покладається на оператора ядерної установки (ст. 12 КППВ).
Перевізник також несе відповідальність за збереження багажу, ручної поклажі, товаробагажу та інших предметів, які перевозить пасажир. У конвенціях встановлено, що перевізник відповідає за збитки, пов'язані з повного або частковою втратою багажу, а також з його пошкодженням з моменту прийняття багажу до перевезення і до моменту його доставки або здачі на зберігання.
Згідно з положеннями УМПС, залізниці відповідають за прострочення в доставці багажу (товаробагажу) і за шкоду, що виникла внаслідок повної або часткової втрати чи пошкодження багажу (товаробагажу). Залізниці також відповідають за всі збитки, що можуть виникнути внаслідок втрати або несвоєчасного пред'явлення за призначенням супровідних документів на товаробагаж. У будь-якому разі, залізниця не повинна відшкодовувати збитки в більшій сумі, ніж за повної втрати багажу (товаробагажу). Сума відшкодування за повної або часткової втрати багажу не може перевищувати:
.
Повітряний перевізник у будь-якому випадку звільняється від відповідальності, якщо доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для того, щоб уникнути шкоди, або неможливість вжиття таких заходів, або доведе, що вина особи, яка зазнала шкоди, була причиною цієї шкоди або сприяла її настанню (ст. 21 Варшавської конвенції).
Морський перевізник повністю або частково уникає відповідальності за втрату і пошкодження багажу, якщо доведе, що саме вина чи недбалість пасажира стали причиною або сприяли втраті чи пошкодженню багажу. Морський перевізник також не відповідає за втрати і пошкодження грошей, цінних паперів, золота, виробів із срібла, коштовних речей, прикрас, творів мистецтва чи інших цінностей, окрім випадків, коли такі цінності були здані на зберігання перевізникові, який погодився зберігати їх у безпеці (статті 5, 6 Афінської конвенції).