17. Тлумачення колізійних норм і проблема понять: «конфлікт кваліфікацій», «множинність колізійних прив’язок»

Класичними у тлумаченні та застосуванні колізійної норми є питання: (а) правової кваліфікації, (б) відсилання (зворотного та до права третьої країни), (в) застосування імперативних норм, (г) публічного порядку, (д) обходу закону. З проблемою кваліфікації пов'язані питання тлумачення колізійної норми та аналізу фактичного складу правовідносин, які регулює ця норма. Проблема відсилання стосується обсягу іноземного права, до якого відсилає колізійна норма. Застереження про обов'язкове застосування імперативних норм, публічний порядок та обхід закону мають на меті обмеження розсуду сторін щодо вибору застосовуваного права та обмеження застосування іноземних законів у разі, якщо таке застосування може мати негативні для місцевого правопорядку наслідки. Спільним для загальних категорій МПрП є те, що усі вони так чи інакше пов'язані з питаннями застосування іноземного права. множинність колізійних прив’язок виявляється в: 1) кумуляції (суміщення) колізійних прив'язок, тобто необхідності враховувати постанови декількох різних правових систем при регулюванні одного правовідносини. Кумулятивні колізійні прив'язки припускають одночасне застосування різних правових систем: укладення шлюбу - Форма і порядок визначаються правом місця укладення шлюбу, а внутрішні умови вступу в шлюб - особистим законом кожної із наречених;

2) розщепленні колізійної норми , Коли правовідносини в цілому підпорядковується одному правопорядку, а його окремі питання - іншому. Наприклад, спадкові відносини в цілому підкоряються особистого закону спадкодавця (законом його останнього звичайного місця проживання), а спадкування нерухомості передбачає окреме колізійне регулювання - відповідно до закону місця знаходження нерухомої частини спадкового майна;

3) альтернативних колізійних нормах , Коли ставлення є дійсною, якщо воно задовольняє вимогам або одного, або іншого правопорядку, прямо зазначених в цiй нормі (ст. 419, 420 КТМ РФ ). Множинність колізійних прив'язок має місце і в простих, і в складних супідрядних альтернативних колізійних нормах.

Вчені дійшли висновку, що колізійні норми різних правових систем криють у собі "приховані колізії", що породжують "конфлікт кваліфікацій", тобто неузго¬дженість принципів національного права. Так, поняття "домі¬цилію" має різний зміст у праві Великобританії та Франції. Правові наслідки кваліфікації цього поняття за правом різних держав є неоднаковими.

По-різному у правових системах може вирішуватися пи¬тання співавторства. Так, французьке право вважає творців музично-драматичного твору (композитора та лібретиста) співавторами. Проте за німецьким правом мова йде про існу¬вання взаємопов'язаних, але все ж самостійних авторських прав на два твори. Та й саме порушення авторських прав може належати в одних правових системах до інституту авторського права, в інших — до деліктних правовідносин.

Дуже часто основне питання (істота відносини) прив'язаний до права однієї держави, а спеціальні питання цього ж відносини - до права іншої держави. Це явище в МПП отримало назву «множинність колізійних прив'язок » , Яка виявляється в:

1) кумуляції (суміщення) колізійних прив'язок, тобто необхідності враховувати постанови декількох різних правових систем при регулюванні одного правовідносини. Кумулятивні колізійні прив'язки припускають одночасне застосування різних правових систем: укладення шлюбу - Форма і порядок визначаються правом місця укладення шлюбу, а внутрішні умови вступу в шлюб - особистим законом кожної із наречених;

2) розщепленні колізійної норми , Коли правовідносини в цілому підпорядковується одному правопорядку, а його окремі питання - іншому. Наприклад, спадкові відносини в цілому підкоряються особистого закону спадкодавця (законом його останнього звичайного місця проживання), а спадкування нерухомості передбачає окреме колізійне регулювання - відповідно до закону місця знаходження нерухомої частини спадкового майна;

3) альтернативних колізійних нормах , Коли ставлення є дійсною, якщо воно задовольняє вимогам або одного, або іншого правопорядку, прямо зазначених в цiй нормі (ст. 419, 420 КТМ РФ ). Множинність колізійних прив'язок має місце і в простих, і в складних супідрядних альтернативних колізійних нормах.

.18. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави

Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відсилання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) – одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнародному приватному праві. Зворотне відсилання – це результат зіткнення, колізії колізійних норм різних держав, який призводить до того, що іноземне право, яке обране на підставі вітчизняної колізійної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.

Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і негативні.

Позитивні колізії – дві й більше держави розглядають певне правовідношення з іноземним елементом як предмет регулювання свого власного права.

Негативні колізії – жодна держава, з якою пов'язане певне правовідношення, не розглядає його як предмет регулювання свого власного права. Саме негативні колізії є підставою виникнення інституту зворотного відсилання.

Ця проблема (зворотного відсилання) почала обґрунтовуватися у доктрині міжнародного приватного права ще в 19 ст. і стала відомою світовій практиці (справа Форго 1878 р.) під французьким терміном „renvoi”. Цей приклад як найкраще може проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть якого полягає в наступному: Форго був баварським підданим, але постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно було вирішити питання про спадкування майна, яке знаходилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань відсилала до закону „доміцилія походження”, тобто до баварського права. Баварський закон, в свою чергу, містив колізійну норму, яка відсилала до закону „французького доміцилію” (фактичного доміцилію), тобто до французького закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання та використав свій закон. Результатом прийняття відсилання є застосування матеріального права держави суду або третьої держави (в іншому випадку застосування не матеріального права, а правопорядку в цілому зводиться до того, що пошук права, яке застосовується, починається з початку). Проект Закону України „Про міжнародне приватне право” передбачає прийняття зворотного відсилання при визначенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а також приписує розглядати будь-яке відсилання до іноземного права як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом (ст. 8).