2.3. Вживання м’якого знака

Пишеться

Не пишеться

1. У кінці слова або складу перед наступним приголосним для позначення м’якості приголосних на письмі:

після д, т, з, с, ц, л, н, дз

місяць, сіль, промінь, гедзь

2. У середині слова перед твердим приголосним (у тому числі в суфіксах –зьк-, -цьк-, -ськ-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, крім шиплячих:

боротьба, запорізький, батьківський

Винятки:

баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский, різкий

3. Після л перед наступним приголосним: кільце, рибальство

Винятки: не ставиться після л у групах –лц-, -лч-, коли вони походять із –лк-

балка – балці, спілка – спілці

4. У дієслівних формах дійсного та наказового способу:

будьте, киньте, станьте

5. У словах іншомовного походження:

а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо:

конферансьє, медальйон, більярд

1. Після б, п, в, м, ф:

степ, кров, сім

2. Після ж, ч, ш, щ:

ріжте, ніч, дощ

3. Після р у кінці слова та складу:

перевірте, Харків, гіркий

але Горький

4. Після нпередж, ч, ш, щта перед суфіксами –ств(о), -ськ(ий)

кінчик, менший, Уманщина, але

бриньчати, доньчин, няньчити

5. Після м’яких приголосних, крім л:

пізнє, вінця, гордість

але різьбяр (різьбар), тьмяний

6. Між буквами, що позначають подвоєні м’які приголосні:

осінній, каміння, галуззя

7. У словах іншомовного походження

а) перед йо:

курйоз, серйозний

б) коли я, юпозначають пом’якшення попереднього приголосного переда, у:

рюкзак, Гюго, бюро.

Правила

Приклади

1. Сполучні приголосні –цьк- перед суфіксом –ин(а)- змінюється на –чч-; -ськ-, -ск-, змінюється на –щ-, -шч- при творенні іменників.

2. Приголосні к, ц перед суфіксом –н- чергуються з ч і пишеться –чн- при творені іменників та прикметників.

3. Сполучення приголосних –ськ-, -зьк-, -шк- змінюється –щч(-щ)-, -жч- при утворенні українських прізвищ на –нко, -цк: але при утворенні присвійних прикметників ці суфікси не змінюються, і слова пишуться за морфологічним принципом.

4. Перед суфіксами –ськ(ий), -ств(о) змінюється прикінцевий приголосний основи:

а) Г, Ж, З + ськ(ий), -ств(о) на –зьк(ий), -зтв(о);

б) К, Ц, Ч + -ськ(ий), -ств(о) на –цьк(ий), -цтв(о);

в) Х, Ш, С + -ськ(ий), -ств(о) на -ськ(ий), -ств(о);

г) інші приголосні перед –ськ(ий), -ств(о) – не змінюється;

д) у поодиноких словах запозичених з інших мов, перед суфіксом –ськ(ий), приголосні Г, К, Х, Ш передаються і у вимові, і на письмі.

5. У вищому ступені порівняння прикметників та прислівників Г, З, Ж перед суфіксом -ш(ий), змінюється на –жч(ий), а С на –щ(ий).

донецький – Донеччина, Вінниччина

віск – вощина

плоский – площина

але: Галичина

вік – вічний, молоко – молочний,

серце – сердечний

Винятки: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, сердешний, (у значенні бідолашний). Та слова утворені від прислівників:

завтра – завтрашній, торік – торішній

Кузько – Кужченко, Кужчук

Терешко – Терещенко

Васька – Васьчин

Параска – Парасчин

Буг – бузький, боягуз – боягузький

козак – козацький, козацтво, кравець – кравецький, ткач – ткацький

чех – чеський, товариш – товариський, черкес – черкеський

студент – студентство, люд – людський, людство

казах – казахський, Іртиш – іртишський

дорогий – дорожчий, низько – нижче, високо – вище, красивий – краще