Л

Основні завдання ландшафтного дизайну

андшафтний дизайн – це творча діяльність, спрямована на формування предметно-просторового середовища прийомами і засобами ландшафтної архітектури, художнє конструювання деталей культурного ландшафту. Його об’єктами є окремі структурні елементи ландшафтно-архітектурних комплексів. Якщо ландшафтна архітектура визначає загальний вигляд природно-антропогенного ландшафту, то ландшафтний дизайн уточнює, "обточує" деталі ландшафтно-архітектурного комплексу, додаючи йому завершеності та певних культурних відтінків, наприклад – етнічних, модерністських, псевдоготичних, класицизму тощо. Ландшафтний дизайн може підкреслювати, або приховувати суто функціональне призначення об’єкту.

Об’єктом роботи ландшафтного дизайнера може бути як антропогенний ландшафтний комплекс, так і натуральний. Приклад дизайнерських рішень при естетичному впорядкуванні натурального ландшафтного комплексу наведено на рис. 64, а суто антропогенного комплексу (даху будинку) – на рис. 65.

Рисунок 64. Чотири варіанти зміни пагорба²⁵:

а – збереження, б – посилення, в – деформація, г – руйнування

Рисунок 65. Сади на дахах житлового будинку та промислової будівлі (за Сычева, 2004):

1 – ліфтові шахти, 2 – вітрозахисна стінка, 3 – навіси, 4 – столики зі стільцями, 5 – пергола

На сьогодні найбільш поширений садово-дачний, міський домобудівний, приміський котеджний, ландшафтний дизайн, а також дизайн парків. скверів, рекреаційних об’єктів. Рідше вдаються до ландшафтного дизайну промислових територій, хоча потреба в їх естетичному впорядкуванні є дуже гострою. Ландшафтний дизайн цих та інших об’єктів має включати проектування не тільки їх візуально-морфологічних якостей, а містити науково-обгрунтоване вирішення природоохоронних і соціальних проблем раціонального природокористування. Це вимагає від ландшафтного дизайнера глибоких знань основ наукового ландшафтознавства, теорії та практики природокористування та інших географічних дисциплін.

На жаль, зараз за браком фахівців із відповідною освітою, ландшафтним дизайном займаються люди, слабко обізнані з науковими основами конструювання ландшафтів. В результаті, ландшафтний дизайн часто орієнтований на суто зовнішній ефект, а його "продукти" можуть не тільки шкодити навколишньому природному середовищу, але й псувати естетичний вигляд ландшафту.

§ 8.6. Ландшафтний моніторинг

Моніторинг навколишнього природного середовища – це система спостереження та контролю стану довкілля та його окремих для визначення тенденцій його змін і попередження небажаних явищ відповідними регулюючими засобами. Метою моніторингу є реєстрація стану ландшафтів або їх компонентів, прогнозування можливих змін цих станів і надання керуючим структурам рекомендацій для своєчасного попередження негативних змін у навколишньому середовищі.

Ландшафтний підхід до проблеми організації системи спостереження за станом навколишнього природного середовища зумовив появу ландшафтного моніторингу.

Термін моніторинг (від лат. monitor – той, хто нагадує, попереджає, застерігає) у науковий вжиток увів канадський вчений Р. Ман напередодні Стокгольмської конференції ООН з проблем навколишнього середовища (червень 1972 p.). Він запропонував називати моніторингом систему повторних спостережень за одним або більше еле­ментами довкілля в просторі і часі з певними цілями та за наперед зада­ною програмою. У цьому значенні термін "моніторинг довкілля" увійшов у міжнародно-правові документи й практику природоохоронної діяльності після Конференції ООН з середовища проживання людини у 1972 р. і Генеральної асамблеї ООН, яка була проведена того ж року й прийняла Програму ООН з навколишнього сере­довища. Саме у межах цієї Про­грами було розроблено концепцію і програму моніторингу та оцінки стану довкілля.

У розумінні Ю. Ізраеля, І. Герасимова та інших географів моніторинг являє собою систему спостережень, яка дає змогу виділити зміни стану географічного середовища в цілому (глобальний моніторинг), або окремих регіонів (регіональний моніторинг), які зумовлені людською діяльністю й свідчать про можливі небажані тенденції змін природи у локальному. регіональному та в глобальному масштабах. Отже, моніторинг, перш за все, спрямований передусім на виявлення і контроль змін у природі, зумовлених господарською діяльністю людини. Схема структури моніторингу довкілля представлена на рис. 66.

Рисунок 66. Загальна схема структури моніторингу навколишнього природного середовища²⁶

Рисунок 66 свідчить, що моніторинг антропогенних змін природного середовища складається з таких трьох головних блоків: 1 – спостереження за факторами, які впливають на навколишнє природне середовище і за станом середовища; 2 – аналіз фактичного стану природного середовища; 3 – прогнозування стану навколишнього природного середовища й оцінювання цього стану.

За територіальним масштабом, своєю спрямованістю, компонентами ландшафту, стан яких контролюється та іншими ознаками виділяють різні види моніторингу (табл. 16).

Як видно з табл. 16, ландшафтний моніторинг відноситься до моніторингу системного типу й ґрунтується на системному підході. Це означає, що він зосереджується головним чином на контролі та прогнозуванні не стільки окремих елементів ландшафту, скільки зв'язків між ними. Отже, ландшафтний моніторинг – це система спостереження і контролю за станом ландшафтних комплексів й їх змінами у процесі природокористування з метою їх оцінювання, прогнозування та обґрунтування раціонального використання й охорони природи. Ландшафтний моніторинг не дублює й не підмінює інші види моніторингу, зокрема екологічного, а є самостійною формою контролю за станом навколишнього середовища.

Таблиця 16. Класифікація систем (підсистем) моніторингу,