Л

Загальнонаукові основи ландшафтознавства

андшафтознавство як наука спирається на загальні принципи, підходи та методи, які використовують й інші науки. Ці його методологічні основи мають статус загальнонаукових і їх є дуже багато. Важливо наголосити, що загальність цих основ полягає не в тому, що у будь-якому конкретному дослідженні ландшафту вони обов’язково повинні бути задіяні, а в тому, що ці складові властиві усій науці загалом – це надбання не власне ландшафтознавства, а всієї науки. При цьому, певні загальнонаукові принципи і методи можуть мати першочергове значення при дослідженні одних проблем ландшафтознавства й мати обмежене або й не мати жодного значення для вирішення інших його проблем.

Загальнонаукові методи ландшафтознавства різноманітні. До них належать методи аналізу, синтезу, діагнозу, порівняння й аналогії, абстрагування, індукції та дедукції, експеримент, систематизація, типізація та класифікація, моделювання в його різних формах (математичне, графічне, натурне тощо) та ін.

Поряд із загальнонауковими методами пізнання ландшафту, важливе значення мають і його загальнонаукові принципи – методологічні положення, які ґрунтуються на загальнонаукових законах і закономірностях і виконують роль вказівок, як можна пояснити факти й узгодити їх у несуперечливу систему. Отже принципи – основа наукової теорії, бо логічно ув’язують різні теоретичні положення між собою.

Серед загальнонаукових принципів, на яких ґрунтується сучасне ландшафтознавство, особливе значення мають ті з них, що стосуються пізнання простору і взаємодії в ньому різних субстанцій та джерел активності. До таких принципів слід віднести:

хорологічний принцип – властивості певних тіл, процесів, особливості взаємодії між ними тощо залежать від місця, яке вони займають у просторі;

принцип комплексності – взаємопов’язані у своєму просторовому, часовому, смисловому та інших відношеннях тіла, процеси та явища формують єдність, яка становить об’єкт і предмет ландшафтознавчого дослідження;

холістичний принцип – ціле є більше, ніж сума його складових;

принцип доповнювальності – всебічне пізнання складного об’єкта чи явища досяжне при його дослідженні з різних проекцій (зокрема, різними моделями і шляхом виділення його різних структур), звести які до однієї принципово неможливо);

принцип самоорганізації – системи, що знаходяться в станах, далеких від рівноваги, здатні відтворювати та вдосконалювати свою структуру шляхом відбору енергії із зовнішнього середовища;

синергетичний принцип – ефект від взаємодії багатьох факторів є нелінійним (зокрема, сукупність незначних за силою окремих впливів разом викликають істотні зміни об’єкта);

принцип ергодичності – послідовність подій або зміна параметрів об’єкту у часі може бути описана, зокрема – реконструйована або прогнозована, впорядкуванням існуючих нині просторових об’єктів у ряд їх еволюційних або динамічних змін.

Загальнонаукові підходи ґрунтуються на відповідних загальнонаукових принципах, або поєднують декілька таких принципів, і визначають загальний напрямок пізнання ландшафту. Якщо принципи визначають теорію ландшафтознавства, то підходи – напрями її розвитку. До загальнонаукових підходів, які визначили найбільш розвинені напрями ландшафтознавчих досліджень, можна віднести: генетичний, еволюційний та історичний підходи. Вони зумовили розвиток генетичного та історичного ландшафтознавства. Не менше значення має і комплексний підхід, якому ландшафтознавство завдячує самому своєму становленню, зокрема – його вихідного уявлення про ландшафтні комплекси. Системний підхід також відіграв неабияку роль у розвитку ландшафтознавства, зокрема його формалізації та математизації, які також є його загальнонауковими підходами. Застосування до ландшафту моністичного підходу спричинило до зміцнення його зв’язків з екологією, антропоцентричного підходу – з медициною та медичною географією, гуманістичного підходу – зверненню ландшафтознавства до проблем і цінностей духовного життя людини. Важливе значення для ландшафтознавства мають й інші загальнонаукові підходи – структурний, теоретико-інформаційний, стохастичний, семантичний, герменевтичний та ін.

На сучасному етапі розвитку ландшафтознавства його подальші перспективи пов’язують із такими новітніми підходами, як синергетичний, фрактальний, геоінформаційний та ін.