§ 4.4. Сезонна динаміка ландшафту

Б

Циклічність сезонної динаміки ландшафту

ільшість процесів, які зумовлюють функціональну динаміку ландшафту, мають циклічний характер. Головним чином це пояснюється тим, що вони потребують енергії, а її надходження до ландшафту є циклічним й залежить від обертання Землі навколо Сонця. Отже, рік є проміжком часу, за який виявляються типові риси функціонування ландшафту. За висловом А. Ісаченка, річний інтервал – це мінімальний час виявлення будь-якого ландшафту. Й справді, не тільки його фізіономічний вигляд, але й склад та інтенсивність процесів, що в ньому протікають, будуть дуже різними взимку й влітку, восени та навесні.

Хоча сезони року та фази, на які вони поділяються, повторюються у ландшафті кожного року, однак його сезонна динаміка не є строго періодичною. Тобто, для нього властива повторюваність певних фаз річного циклу не через строго один інтервал часу (рік), а через щороку дещо різні інтервали – як більші, так і менші одного року. Кожний рік є індивідуальним за тривалістю окремих фаз, датами їх настання та закінчення, характером прояву певних процесів на кожній фазі тощо. Так, хоча літня фаза для ландшафтів України є обов’язковою для кожного року, однак в одні роки літо наступає пізно й може бути вологим та не спекотним, тоді як в інші – наступати й закінчуватися рано, бути дощовим і прохолодним. Ці відмінності позначаються на біотичних процесах, зокрема – на продуктивності фітоценозів, активності екзогенних процесів (особливо – вітровій та водній ерозії), вологообігу та інших особливостях функціональної динаміки. Отже, сезонна динаміка ландшафтів не є строго періодичною – її окремі фази, хоч і регулярно повторюються із року в рік, однак їх тривалість, строки настання та закінчення, а також особливості функціональної динаміки кожного року будуть дещо іншими. По-річні відмінності у сезонній динаміці ландшафтів ілюструє табл. 5, з якої видно, що окремі роки істотно відрізняються не тільки за тривалістю окремих пір і фаз року, але й з кількістю ландшафтних комплексів, для яких властивий однаковий розвиток за сезон.

Таблиця 5. Структура основних сезонних станів ландшафтних комплексів за 12 років 91976 – 2005 рр.) на стаціонарі Лєсуново

(за В. Пилипчик, І. Мамай. 2006)

Характеристики	Зима	Весна	Літо	Осінь
Тривалість сезону, дні	106 - 178	10 - 72	78 – 127	52 – 89
Амплітуда тривалості сезону, дні	72	62	49	37
Клькість внутрішньосезонних станів	7 – 17	2 – 8	4 – 9	3 – 8
Тривалість внутрішньосезонних станів, дні	4 – 50	3 – 37	2 – 46	2 – 45
Кількість ландшафтних комплексів, для яких властивий однаковий розвиток за сезон	2 – 7	2 – 15	2 – 11	2 -12

Відхилення сезонної динаміки ландшафтів від строго періодичного її характеру пояснюється декількома причинами. Серед них особливе значення мають інерційність та ефект післядії. Інерційність у сезонній динаміці ландшафту проявляється в тому, що його певні процеси реагують на дію інших процесів або зовнішніх впливів не одразу, а з деяким запізненням. Наприклад, максимальний прихід сонячної радіації спостерігається в червні, а максимальне прогрівання повітря – в липні або в серпні. Ще з більшою затримкою реагує на ці процеси прогрівання ґрунту.

Особливістю часових затримок одного процесу відносно другого є мінливість їх часових інтервалів. Залежно від різних факторів вони можуть коливатися у дуже широкому діапазоні. Через це в одні роки повітря може прогріватися довго (досягти максимуму лише в середині серпня), а в інші роки – швидше й максимальні температури повітря фіксуються в кінці червня. При цьому річний хід максимального приходу сонячної радіації підкоряється строгій періодичності, зумовленій астрономічними чинниками.

Ефекти післядії у сезонній динаміці ландшафту полягає у тому, що певна фаза річного циклу або внтурішньорічний стан ландшафту залежать від особливостей попередньої фази або стану. Так, у ландшафтах лісостепової зони України посушлива середина весна може призвести до вкрай небажаних для біоти наслідків, але якщо зима була сніжною й ґрунт встиг накопичити багато вологи, ці наслідки нівелюються. Якщо ж зима була малосніжною, то ефект посушливої весни буде набагато більшим.

Таким чином, ефекти післядії, часової затримки, а також ціла низка інших особливостей взаємодії процесів та компонентів ландшафту (їх стохастичний характер, синергізм, не лінійність тощо), а також їх сильна залежність від зовнішнього середовища зумовлюють складність і навіть непередбачуваність багатьох процесів сезонної динаміки ландшафту.