§ 5.3. Ландшафт як природно-культурна спадщина

У зв’язку з увагою міжнародних організацій, насамперед ЮНЕСКО, до проблеми збереження культурної та природної спадщини, ландшафт став тлумачитись як об’єкт природно-культурної спадщини. В загальному розумінні спадщина – це матеріальні, духовні та інші цінності, отримані людиною чи групою людей у своє користування. Ландшафт, як носій різноманітних цінностей, дійсно являє собою об’єкт спадщини. Адже сучасне покоління людей має змогу споживати цінності ландшафту, які були створені не ними, а природою або нашими попередниками. Вони своїм дбайливим ставленням до ландшафту зберегли його природні цінності, або своєю вдумливою творчою працею створили антропогенно-модифіковані ландшафти, які становлять культурну цінність й стали надбанням культури (в Україні, наприклад, таку цінність мають ландшафти парку Софіївка поблизу Умані, парку Олександрія поблизу Білої Церкви, парку Алупкінського палацу в Криму, міський ландшафт старовинного центру Львова та дуже багато інших). Одержавши у спадщину такі ландшафти, сучасні цивілізовані суспільства повинні не тільки використовувати їх, а насамперед нести відповідальність за їх збереження та передачу нащадкам.

Крім обов’язку щодо збереження ландшафтів, що становлять природну, культурну чи природно-культурну спадщину, суспільство повинно також дбати за пошук і відновлення таких ландшафтів, оскільки далеко не всі ландшафти, які мають навіть і загальнолюдську цінність, збереглися до нашого часу у задовільному стані.

Визнання ландшафту як об’єкта всесвітньої спадщини було закріплене у Конвенції про Всесвітню спадщину ЮНЕСКО. Згідно неї, об’єктом світової спадщини можуть бути не усі ландшафти, а лише ті з них, які являють собою видатний зразок (як за своєю суттю, так і за ступенем збереженості) “сумісної діяльності людини та природи” й тому повинні розглядатись як загальнолюдська цінність. Такий ландшафт було запропоновано називати "культурний ландшафт як об’єкт Всесвітньої спадщини" й це поняття на 16-ій сесії Комітету з Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1992 р. було включене як окрема дефініція в систему об’єктів культурної спадщини.

На зустрічі експертів цієї Комісії в Ла Пті Пьєр (Франція) у жовтні 1992 року визначені три категорії культурного ландшафту:

(і) – ландшафти, цілеспрямовано спроектовані та створені людиною. Ними здебільшого є ландшафти, створені заради естетичного задоволення, які часто (але не обов’язково) асоціюються із релігійними чи іншими монументальними будівлями та парковими ансамблями;

(іі) – ландшафти органічної еволюції. Це ландшафти, у природну основу яких органічно вписані культурні елементи (будівлі, сільськогосподарські та інші угіддя, поселення тощо), завдяки чому досягається органічне сплетіння процесів еволюції природи та творчої діяльності людини. Ці культурні ландшафти поділяються на дві підкатегорії: реліктові (або поховані) – ландшафти, еволюційні процеси в яких закінчилися в минулому, але їх сліди залишилися видимими до теперішнього часу, та ландшафти, що еволюціонують, в яких і зараз суспільство продовжує жити у гармонії з довкіллям;

(iii) – асоціативні ландшафти, в яких їх природні, а не створені людиною риси викликають потужні релігійні, художні чи інші культурні асоціації. В асоціативних ландшафтах їх культурна складова представлена не стільки у матеріальній формі, скільки у ментальній, за асоціацією природного об’єкту із певним феноменом культури.

Під егідою ЮНЕСКО були розроблені критерії, яким має відповідати ландшафт, щоби його було офіційно визнано об’єктом Всесвітньої спадщини. Вони наведені в табл.7.

Згідно із цими критеріями експерти Комісії зі Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО визначають ландшафти, які становлять Всесвітню спадщину. На своїй 17-ій сесії у грудні 1993 р. ця Комісія внесла перший ландшафт у перелік об'єктів Всесвітньої спадщини. Ним став асоціативний ландшафт національного парку Тонгаріро у Новій Зеландії. Гори цього парку мають культурне та релігійне значення для людей маорі й символізують духовні зв'язки між людьми та довкіллям. Серед європейських культурних ландшафтів першими до Переліку об’єктів світової культурної спадщини були внесені 1996 року культурний ландшафт Сінтра (Португалія) та культурний ландшафт Ледніце-Валтіце (Чехія). Перший являє собою унікальне поєднання парків і садів, а другий, площею у 200 км², є одним із найбільших в Європі ландшафтів, який органічно поєднує архітектурні споруди та оточуючі їх ландшафтні парки.

Таблиця 7. Критерії цінності ландшафтів ЮНЕСКО¹⁴

Критерії культурної цінності ландшафту:
1	Являє собою шедевр сумісної творчості людини і природи.
2	Демонструє видатні зразки відображення у ландшафті важливих культурних процесів і взаємодій, які супроводжувались змінами культурних уявлень, властивих конкретному історичному часу або культурному ареалу.
3	Містить унікальні або видатні приклади освоєння ландшафту або наповнення його символікою, що свідчать про культур, які формували ландшафт.
4	Являє собою виключну цінність для ілюстрації важливих історичних подій.
5	Є видатним прикладом традиційних і найбільш характерних для культури способів освоєння простору, особливо – для реліктової культури.
6	Володіє особливою асоціативною цінністю (меморіальною, сакральною, художньою тощо), є видатним асоціативним втіленням різноманітних культурних феноменів.
Критерії природної цінності ландшафту:
1	Є видатним зразком сумісної еволюції ландшафту та людського суспільства, який репрезентує етапи історії освоєння Землі, у тому числі особливо примітні географічні та соціокультурні процеси.
2	Є видатним зразком взаємодії соціокультурних і природних процесів, які визначають розвиток ландшафту, його природних і культурних підсистем.
3	Являє собою видатний ландшафтний феномен виключної краси та естетичного достоїнства.
4	Містить місця, де локалізовані цінні культурні та пов'язані із ними природні феномени, які є важливими для збереження різноманіття культурного ландшафту, у тому числі – із збереженням тих проявів культури, що знаходяться під загрозою зникнення.

Наведені у табл. 7 критерії визначають цінність ландшафтів для усієї людської спільноти, тому вони й носять назву ландшафтів Всесвітньої спадщини. Однак, менші культурні групи (наприклад, релігійні, етнічні, місцеві громади тощо) мають ландшафти, які становлять важливу цінність саме для них. Такі ландшафти не входять до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини, проте розглядаються як спадщина певної культурної групи (наприклад, іудо- християнської, мусульманської, європейської, слов'янської, української, польської та ін.). Тому у багатьох країнах розроблені і законодавчо затверджені свої критерії визначення ландшафту як об’єкта національної чи культурної спадщини. Наприклад, скандинавські країни розробили спільну систему критеріїв цінності ландшафтів й опублікували свій перелік ландшафтів, які є природно-культурною спадщиною для цього регіону. Чітка система оцінювання цінності ландшафтів у національному, регіональному та місцевому масштабах розроблена у Німеччині. При складанні ландшафтних планів (офіційного документу, який визначає територіальний розвиток певного регіону) обов’язково враховується цінність культурних ландшафтів.

Рекомендована література до глави 5

1. Голд Дж. Психология и география: Основы поведенческой географии. – М.: Прогресс, 1990. – 304 с. (глава 8).

2. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір – К.: ВПЦ "Київський університет", 2005 – Том 1. – 503 с. (глава 2.5)

3. Культурный ландшафт как объект наследия / под ред. Ю.А. Веденина, М.Е. Кулешовой. – СПб: Дмитрий Буланин, 2004. – 620 с. (глава 1)

4. Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анализа. – М.: Наука, 1988. – 192 с. (глава 3.3)

Контрольні запитання

1. В чому полягає гуманістичний зміст ландшафтознавства ?

2. Які є варіанти гуманістичного тлумачення ландшафту й в чому полягають відмінності між ними ?

3. Якого прояву життя людської спільноти стосуються символічні значення ландшафту ?

4. За яким принципом виконується типологія та класифікація значень ландшафту ?

5. Що являє собою ландшафт як об’єкт культурної та природної спадщини ?

Теми рефератів

1. Поняття ландшафту в гуманістичній географії.

2. Духовні значення ландшафту

3. Виробничі соціальні функції ландшафту

4. Невиробничі соціальні функції ландшафту

5. Ландшафт як природна та духовна спадщина