§ 8.4. Обґрунтування проектів природокористування

Поняття природокористування є дуже об'ємним й охоплює різноманітні питання, що стосуються використання людиною природних ресурсів і умов, її впливу на природне середовище та його компоненти тощо. Тривалий час природокористування здійснювалось певною мірою стихійно, з чим були й лишаються пов’язаними негативні для природи та людини наслідки. Тому в наш час природокористування здійснюється не хаотично, а ретельно планується. На практиці це планування знаходить вираз в обґрунтуванні та реалізації певних проектів природокористування. Отже, природокористування розглядається не тільки як процес використання людиною можливостей природи, а й як об'єкт планування, проектуван­ня і менеджменту (управління).

Проекти і плани природокористування мають забезпечити його раціональність. У зв'язку із цим важливим є поняття раціонального природокористування. Ним є діяльність, спрямована на розважливе використання природних ресурсів, ефективний режим їхнього відтворен­ня, запобігання або послаблення можливих негативних наслідків. Воно передбачає науково обґрунтоване освоєння, охорону, відновлення та перетворення природних умов і ресур­сів. Раціональне природокористування – це високоефективне господарювання, що не призводить до змін ландшафтів, які пов'язані із ризиками для людини, її господарства, живим організмам та їх спільнотам.

Щоби досягти раціонального природокористування, його проекти та схеми мають бути ретельно обґрунтовані й враховувати складні взаємозв’язки між компонентами географічного середовища та між ним і різними формами людської діяльності. Досвід по-компонентного обґрунтування цих проектів, засвідчив недосконалість і обмеженість такого підходу. Тому з 1970-их рр. проектувальники звернулись до концепції ландшафту, на основі якої можливе комплексне обґрунтування використання та охорони її ресурсів.

Обґрунтування природокористування, в основі якого лежать теоретичні положенні, наукові підходи та методи ландшафтознавства, одержало у науці різні назви – геоекологічне (О. Гавриленко, П. Шищенко, ), ландшафтно-екологічне (М. Гродзинський та чеські географи), ландшафтне (львівська школа ландшафтознавства) обґрунтування проектів природокористування. Попри відмінностей у назвах, дослідники поділяють спільні погляди щодо змісту, загальної структури та основні завдання обґрунтування раціонального природокористування, яке виконується на науковій ландшафтознавчій основі. Уявлення про його зміст дає рис. 58.

Рисунок 58. Узагальнена схема досліджень геоекологічного обґрунтування територіаль­них схем і проектів природокористування²¹

Ландшафтне обґрунтування територіальних схем і проектів природокорис­тування полягає в оптимізації структурно-функціональної організації території, яке ґрунтується на аналізі територіальних структур ландшафту, функціональної типології ландшафтних комплексів, їх оцінці їх стійкості і прогнозуванні можливих змін при різних сценаріях і варіантах природокористування.

Територіальними об’єктами ландшафтного обґрунтування природокористування виступають природно-технічні системи (геотехсистеми). Під ними розуміють територіальний комплекс, що складається з технічної та природної підсистем, які об’єднані людиною в інтересах виконання тих чи інших соціально-економічних завдань (В. Преображенський, Т. Александрова та ін.). Обов’язковою складовою геотехсистем є їх блок керування. основу цього блоку складає людина чи група людей, які відповідними засобами (у тому числі геоінформаційних технологій) здійснюють регулювання технічних пристроїв у їх взаємодії з природними елементами геотехсистеми. Завдяки наявності у своїй структурі блока керування, геотехсистеми відрізняються від антропогенних ландшафтів (див. § 7.7), які такого блоку не мають й лише містять певні компоненти, докорінно змінені людиною. Схема геотехсистеми наведена на рис. 59.

Рисунок 59. Принципова схема геотехсистеми²²:

1 – природні елементи; 2 – технічні елементи; 3 – технічні пристрої; 4 – блок управління; 5 – керований блок системи; 6 – взаємозв'язки між компонентами геотехсистеми; 7 – зв’язки із зовнішнім середовищем.

За основними функціями, які виконують геотехсистеми, їх подялють на різні типи – промислові, сільськогосподарські, лісогосподарські, рекреаційні, природоохоронні та інші. Ландшафтне обґрунтування проектів природокористування й полягає у проектуванні геотехсистем, які мають ефективно виконувати свої функції, серед яких особливе значення має природоохоронна. Для цього необхідне визначення найбільш раціональних па­раметрів технічних споруд і співвідношення між ними і природними елементами геотехсистеми, що має на меті підтримку як технічних споруд, так і природного середовища у бажаному для людини стані.

При проектуванні природно-технічних геосистем можливі дві ситуації - норма­тивна та дослідницька. В першому випадку інженерні споруди створюються за ти­повими проектами, які є прийнятними для даних фізико-географічних умов. Натомість дослід­ницька ситуація виникає при проектуванні нових, унікальних об'єктів, які не мають аналогів. У зв'язку з цим з'являється необхідність виявити характер взаємозв'язків між цими об'єктами і ландшафтними комплексами, розробити моделі майбутніх природно-господарських територіальних систем та відповідні ним програми досліджень та норми природокористування.

Здебільшого в межах значних за площею регіонів (наприклад, в адміністративному районі, області, басейнах великих і середніх річок, приміських зон тощо) поширено декілька геотехсистем різного функціонального призначення. Так, приміські зони навколо великих міст фактично являють собою не одну геотехсистему, а їх складний комплекс. Тут взаємодіють між собою такі геотехсистеми, як рекреаційні, водогосподарські, транспортна, сільсько- та лісогосподарські, природоохоронні та ін. Тому важливе завдання ландшафтного обґрунтування проектів природокористування таких регіонів полягає в несуперечливому й безпечному для природного середовища територіальному поєднанні геотехсистем різного функціонального призначення. Для цього особливе ефективним є ландшафтно-функціональне районування території.

Ландшафтне обґрунтування проектів природокористування можна розглядати як своєрідну форму екологічного менеджменту територій, оскільки завдяки ньому забезпечується управління територій, на який складається проект використання їх природних умов і ресурсів. Тому загальні принципи геоекологічного менеджменту, розглянуті в § 8.2, є також принципами, на основі яких здійснюється ландшафтне обґрунтування природокористування. Ці принципи вимагають врахування відповідних особливостей як самого процесу проектування. так і властивостей ландшафтів, які мають бути враховані. Ці зв’язки ілюструє рис. 60.

Рисунок 60. Зв'язок геоекологічних принципів проектування із властивостями природних та інтегральних геосистем²³

Як видно з рис. 60, схеми та проекти природокористування повинні бути обґрунтовані з точ­ки зору відповідності функціональної організації території (тобто її поділу на частини, які виконують певні функції – природоохоронну, сільськогосподарську тощо) територіальній організації ландшафтів. При цьому важливо враховувати те, що соціально-економічні функції ландшафту задаються суспільними цілями, виконання яких покладається саме на ландшафт, а можливість їх реалізації залежить від ландшафтної організації терито­рії, що склалася. Таким чином, ландшафтне обґрунтування схем і проектів приро­докористування, крім аналізу природних особливостей ландшафтів і їх структур, включає також соціофункціональний аналіз ландшафтів. Цей аналіз полягає у дослідженні та оцінюванні можливостей ландшафтних комплексів виконувати ті чи інші соціально-економічні функції, не зазнаючи при цьому небажаних для людини і природи змін. Отже, у ландшафтному обґрунтуванні приро­докористування важливим є соціо-економіко-функціональний підхід, який вимагає інтеграції результатів ландшафтного, екологічного, економічного та соціологічного підходів в проектно-планувальній практиці.

Ландшафтно-екологічний підхід до обґрунтування схем і проектів природокористування потребує постійного пошуку нових принципів та методів, які розвивають та поглиб­люють сучасні уявлення про територіальну організацію природи. Так, при реа­лізації картографічного методу проектування геотехсистем став врахову­ватись принцип поліструктурності територіальної організації ландшафту (див. § 3.4). У відпові­дності з ним, обґрунтування територіальних проектів природокористування здійснюється на основі картографування та аналізу різних типів територіальних ландшафтних структур – генетико-морфологічної, басейнової, парадинамічної та інших.