С

Основні напрямки досліджень

учасне антропогенне ландшафтознавство стало дуже розгалуженим науковим напрямом. Воно досліджує вертикальні та територіальні структури антропогенних ландшафтів, їх динаміку, історію формування під впливом діяльності людини тощо. Відповідно до типу антропогенних ландшафтів пропонується розрізняти відповідні напрями антропогенного ландшафтознавства: наприклад, агроландшафтознавство, урболандшафтознавство, меліоративне ландшафтознавство та ін.

За масштабом досліджень антропогенне ландшафтознавство пропонують поділяти на загальне і регіональне. Згідно з Ф. Мільковим, який і запропонував такий поділ, головним завданням загального антропогенного ландшафтознавства є вивчення процесів антропогенізації ландшафтної сфери Землі в цілому. Дослідження виконуються у масштабі всієї планети, окремих континентів з метою з’ясувати головні закономірності у глибині антропогенних змін ландшафтів, поширенні антропогенних ландшафтів різних типів тощо. З урахуванням того, що антропогенні перетворення ландшафтів досягають зараз дійсно глобальних масштабів, такі дослідження мають особливе значення. Як приклад, на рис. 52 наведена схема поширення міських ландшафтів, з якої видно, що вони охопили практичну усю планету й відіграють важливу роль у сучасній територіальній структурі багатьох її великих регіонів.

Таблиця 11. Класифікація антропогенних ландшафтів

(За Мильков, 1973)

Клас	Підклас		Тип
1. Сільськогосподарсь-кий	Польовий
	Лучно-пасовищний
	Садовий
	Виноградниковий
	Змішаний
2. Промисловий			Кар’єрний
			Відвальний
			Териконовий
			Промисловий карст
			Звалища і полігони ТПО
3. Лінійно-дорожний			Автомобільних шляхів
			Залізниць
			Аеродромів
			Нафто-, газопроводів
			Ліній електро-передач
4. Лісовий	4.1. Лісові культури		Типи виділяються згідно підходів лісової типології
	4.2. Вторинні ліси
5. Водний	5.1. Водосховища		5.1.1. Крупні водо-сховища
			5.1.2. Середні во-досховища
			5.1.3. Дрібні водо-сховища і ставки
	5.2. Канали
6. Рекреаційний	Ландшафти і ландшафтно-техногенні комплекси навколо санаторіїв, пансіонатів, будинків і баз відпочинку, туристичних баз,кемпінгів, крупні міські та приміські парки з атракціонами, лісопарки, лугопарки, гідропарки, ландшафтно-архітектурні музеї тощо
7. Селищний	7.1. Сільський
	7.2. Міський	7.2.1. Садово-парковий
		7.2.2. Малоповерховий
		7.2.3. Багатоповер-ховий
		7.2.4. Заводський
8. Белігеративний		Сторожові кургани
		Оборонні вали
		Воронки і траншеї

Рисунок 52. Картосхема глобальної географії міських ландшафтів (за Мильков, 1973):

1 – найкрупніші міські агломерації та агломеровані райони, 2 - території з домінуючим поширенням крупних міських ландшафтів, 3 – території зі значним поширенням крупних міських ландшафтів, 4 – скупчення міських ландшафтів, що виникли в слабкозаселених районах, 5 – крупні міські ландшафти в умовах щільного сільськогосподарського розселення, 6 – території з середнім поширенням міських ландшафтів, 7 – території з розрідженою мережею міських ландшафтів, в тому числі і крупних, 8 – незначний розвиток міських ландшафтів, 9 – одиничні міські ландшафти в умовах слабкозаселених територій

Попри важливість дослідження антропогенних змін ландшафтів у глобальному масштабі, сучасне антропогенне ландшафтознавство свої основні зусилля зосереджує на пізнанні змін ландшафтів на регіональному і локальному рівні. Основні напрями цих досліджень полягають у картографуванні антропогенних ландшафтів, з'ясуванні характеру та оцінці глибини їх антропогенних перетворень, прогнозуванні їх змін в результаті посилення, припинення чи зміни напрямку їх господарського використання, районування антропогенних ландшафтів та ін.

Картографування антропогенних ландшафтів. При дрібномасштабному картографуванні на карту наносяться класи, підкласи і зональні типи антропогенних ландшафтів (див. табл. 11). Картографування антропогенних ландшафтів у середньому і крупному масштабах вимагає виділення антропогенних ландшафтних комплексів різного таксономічного рангу, аналогічно до того, як це виконується при складанні карт територіальних структур ландшафту взагалі (див. § 3.4 посібника). Ф. Мільков і представники його наукової школи використовують таксономічний ряд антропогенних ландшафтних комплексів, який дуже близький до таксономії ПТК школи генетичного ландшафтознавства (див. рис. 11): антропогенне урочище – антропогенна місцевість – антропогенний ландшафт.

При картографуванні антропогенних ландшафтних комплексів, тобто при встановленні їх меж, враховуються як межі антропогенного походження (наприклад, між ріллею та лісом, між територією сільської забудови та сіножатями тощо), так і межі природного (натурального) ландшафту. При цьому межі господарських угідь враховуються лише на рівні антропогенного урочища, а за основу картографування антропогенних комплексів вищих рангів слугують ознаки природного ландшафту (літогенна основа, рельєф, ґрунти тощо). В результаті територіальна структура антропогенного ландшафту має вигляд мозаїки контурів, конфігурація яких відбиває природну складову ландшафту, але при цьому несе й відповідне соціо-функціональне навантаження.

Оцінка глибини антропогенних перетворень ландшафту. Ступінь, до якого змінилися ландшафти внаслідок їх антропогенних перетворень, важливо враховувати при визначення ареалів потенційного заповідання ландшафтів, відновлення історії становлення сучасної структури ландшафтів, прогнозування їх змін, оцінюванні стійкості тощо.

Існує декілька підходів до оцінювання ступеня зміненості (антропогенізації, антропізації, антропогенної трансформованості) ландшафтів. Ф. Мільков за співвідношенням у ландшафті площ антропогенних і натуральних ландшафтних комплексів пропонував розрізняти природні, змінені та антропогенні ландшафти (табл. 12).

Таблиця 12. Райони співвідношення природно-антропогенних комплексів (за Мильков, 1973)

Ландшафт	Питома вага комплексів за площею, яку вони займають у ландшафті
	Антропогенні комплекси, %	Природні комплекси, %
1. Антропогенний	75-100	0-25
2. Природно-антропогенний	75-25	25-75
3. Природний (натуральний)	25-0	75-100

Значної популярності набула оцінка ступеня антропогенної трансформованості ландшафтів за допомогою інтегрального показника, який кількісно характеризує наскільки глибоко ландшафт змінений людською діяльністю. В Україні користуються показником антропогенної перетвореності ландшафтів, запропонованим П. Шищенком:

де: К_ан – ступінь антропогенної перетвореності ландшафтів регіону; r_i – ранг антропогенної перетвореності ландшафту і-им типом його господарського використання; g_i – індекс глибини перетвореності ландшафту і-им типом господарського використання ; p_i – частка (%) угідь і-го типу в регіоні; n – число типів господарського використання ландшафту (типів угідь). Значення коефіцієнтів r_i і g_i наведені в табл. 13.

Таблиця 13. Коефіцієнти глибини (g_i) та рангу (r_i) антропогенної перетвореності ландшафтів (за Шищенко,1999).

Тип використання ландшафту (тип угідь)	gi	ri
Природоохоронні території	1	1
Ліси	2	1,05
Болота і заболочені землі	3	1,1
Луки	4	1,15
Сади та виноградники	5	1,2
Рілля	6	1,25
Сільська забудова	7	1,3
Міська забудова	8	1,35
Водосховища, канали	9	1,4
Землі промислового використання	10	1,5

Ландшафтно-інженерні та ландшафтно-техногенні системи.

Підтримка структури та функціонування значної частини антропогенних ландшафтів можливі за рахунок періодичного втручання людини. Так, існування польових сільськогосподарських ландшафтів вимагає щорічного обробітку ґрунту, посіву культурних рослин, збирання їх врожаю тощо. Без цих заходів даний польовий антропогенний ландшафт трансформується у перелоговий. Так само потребують періодичних втручань з боку людини лісокультурні ландшафти, рекреаційні та інші їх типи.

Ландшафти, функціонування яких в значній мірі залежить від прийняття періодичних втручань з боку людини і необхідної для цього інженерної інфраструктури, являють собою ландшафтно-інженерні системи. Їх структура має два блоки, один з яких – власне антропогенний ландшафт, а другий блок – певна інженерна споруда або їх система. Широко розповсюджені сільськогосподарські ландшафтно-інженерні системи – поля, сади, луки зі зрошувальними каналами і дощувальними агрегатами. Дослідження таких систем вимагає вивчення як природних закономірностей їх функціонування, так і економічного аналізу інженерних комплексів і систем. Крім, науково-ландшафтознавчих таке дослідження вимагає відповідних знань у сфері сільського і лісового господарств, економіки тощо.

Крім ландшафтно-інженерних, виділяють також ландшафтно-техногенні системи. Якщо в ландшафтно-інженерних системах провідна роль належить антропогенним ландшафтам, а інженерний чинник лише періодично корегує їх функціонування, то в ландшафтно-техногенних системах головну роль відіграє технічний блок, завдяки якому ці системи функціонують під контролем людини. Як наслідок, ландшафтно-техногенні системи не здатні до природного саморозвитку. Прикладами таких систем є промислові, дорожні, значна частина міських і селищних ландшафтів тощо.