§ 8.2. Екологічний менеджмент

П

Поняття екологічного та ландшафтного менеджменту

оняття "менеджмент", ставши по суті аналогом поняття "управління", широко використовується стосовно різних об’єктів і видів діяльності. Його специфічним напрямом є екологічний менеджмент. Вперше на рівні міжнародно-правових документів це поняття було визначено у “Порядку денному на XXI століття”, прийнятому Конференцією ООН у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. В цьому вказано, що “екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку й одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва”.

В українському законодавстві поняття "екологічний менеджмент" юридично не закріплене, але його змісту відповідають такі поняття, як "управління охороною навколишнього природного середовища", "управління екологічною безпекою" або "управління природокористуванням".

Під екологічним менеджментом (або екоменеджментом) розуміється науково обґрунтована система управлінських заходів, спрямована на ефективне й водночас невиснажливе і збалансоване використання природних умов і ресурсів певної території. В Україні він має виконувати чотири основні функції: прийняття і реалізація природоохоронного законодавства; контроль за екологічною безпекою; забезпечення проведення природоохоронних заходів; досягнення погодженості дій державних і громадських органів.

Об’єктами екоменеджменту можуть бути окремі підприємства і галузі виробництва, функціонування яких пов’язане з впливами на довкілля, а також окремі території (наприклад, національного парку, рекреаційної зони, населеного пункту, басейну річки, або одиниці адміністративно-територіального поділу держави).

У випадку, коли об’єктами екоменеджменту є певні території, вирішального значення набувають ландшафтознавчі засади його обґрунтування та проведення. У зв’язку з цим розрізняють окремий вид менеджменту – ландшафтний або ландшафтно-екологічний менеджмент. Його мета полягає в ландшафтознавчому обґрунтуванні заходів з управління розвитком територій, яке включає визначення безпечних і оптимальних напрямків господарського використання його ландшафтних комплексів, обґрунтування оптимальної територіальної структури цього використання, планування та здійснення заходів із забезпечення охорони ландшафтних комплексів, уникнення ризиків їх небажаних змін, відновлення та збагачення ландшафтного різноманіття території, розкриття цінностей ландшафтів, уникнення ризиків тощо.

Як можна бачити з наведеного далеко не повного переліку завдань ландшафтного менеджменту, їх спектр дуже широкий. Фактично цілі ландшафтного менеджменту та екологічного менеджменту, який здійснюється на наукових засадах ландшафтознавства, охоплюють завдання ландшафтного планування, експертизи територіальних проектів природокористування, моніторингу стану ландшафтних комплексів і впливів на них тощо.

Важлива особливість ландшафтного підходу до екоменеджменту полягає у тому, що він вимагає планувати відповідні управлінські та інші рішення не на основі аналізу окремих компонентів природного середовища й навіть не на основі врахування їх зв'язків між собою, а на основі виявлення особливостей цих зв'язків, які по різному складаються в різних ділянках території. Отже менеджмент цих зв'язків здійснюється на територіальному рівні, зокрема – шляхом диференціації управлінських рішень за територіальними одиницями ландшафту і за просторовими відношеннями між ними. Таким чином. операційними територіальними одиницями екоменеджменту на ландшафтній основі (тобто одиницями, які аналізуються й за якими приймаються і далі здійснюються рішення) є ландшафтні комплекси різного типу та рангу.