Глава 1. Ландшафтознавство як наука

§ 1.1. Атрибути ландшафтознавства

Будь-яка наука має свої атрибути – об’єкт, предмет і суб’єкт. Їх окреслення і встановлення взаємозв’язків між ними визначає зміст, завдання, специфіку даної науки та її місце серед інших наук. Для ландшафтознавства 21-го сторіччя визначення його атрибутивної основи (об’єкту, предмету та суб’єкту) набуває особливої ваги. Пов’язано це з тим, що зараз ця основа дуже розширилась, а разом із нею розширився й зміст самого ландшафтознавства, зокрема – сфера його практичних застосувань. Розширення сфери інтересів ландшафтознавства ставить ряд непростих питань щодо його співвідношення з іншими науками, його місця та місії у вирішенні проблем, пов’язаних з пізнанням простору і ролі та місця людини в ньому.

В

Об’єкти ландшафтознавства

сучасній філософській думці під об’єктом певної науки розуміють реальність, яка існує незалежно від дослідника і незалежно від форми (матеріальної чи ідеальної), в якій вона постає. Для більшості природничих науках їх об’єктами є матеріальні сутності, а гуманітарних – ідеальні. Але є й науки, чиї об’єкти постають одночасно у двох формах реального світу – матеріальній та ідеальній.

Для визначення об’єкту ландшафтознавства ця обставина має важливе значення. Воно зумовлено тим, що поняття ландшафту практично одразу з часу свого виникнення (таким часом прийнято вважати кінець 16-го ст.) стало тлумачитися по-різному. Одні дослідники (переважно географи) розуміли його як суто матеріальний об’єкт, інші (переважно митці) – як об’єкт духовних переживань людини. Такі тлумачення ландшафту поширені й нині, але з кінця 20-го ст. все більшого визнання набуває уявлення, що ландшафт є поняттям загальнокультурним і розкриває свою об’єктивну сутність через складну взаємодію матеріального та ідеального начал. Отже, ландшафт об’єктивно є і матеріальним утворенням (як частина трьохвимірного “фізичного” простору, що складається з фізичних тіл) і ідеальною сутністю, яка, зокрема, проявляється в значеннях та цінностях, в яких ландшафт постає перед людиною.

Розуміння ландшафту як загальнокультурного, а не тільки як природничо-географічного, художнього чи іншого поняття визначає й загальний об’єкт ландшафтознавства – ландшафт як простір, окремі місця та субстанції якого пов’язані у фізичну і смислову цілісність.

Дослідження ландшафтознавством фізичної цілісності простору (зокрема, взаємодії фізичних процесів, тіл і полів у ньому, територіальних одиниць і структур, які ці взаємодії створюють) спрямоване на розкриття матеріальних проявів ландшафту як об’єкту пізнання. Натомість з’ясування смислової цілісності простору (виявлення його людських цінностей, значень та інших нематеріальних рис) має на меті осягнути ідеальну сутність ландшафту. Через те, що в реальності фізична та смислова цілісність простору пов’язані між собою, то сучасне ландшафтознавство ставить собі за мету пізнати цей взаємозв’язок і зрозуміти ландшафт як тотальність, в якій матеріальне та духовне є нерозривними частинами одного цілого.

Поряд із загальним об’єктом ландшафтознавства розрізняють його об’єкти меншого рівня загальності. Це розрізнення можна виконати за різними ознаками ландшафту й, відповідно, виділити різні “часткові” об’єкти ландшафтознавства. На погляд В. Пащенка (1993, 1999), як такі об’єкти можуть розглядатися окремі компоненти, тіла, потоки, процеси, які мають ландшатоформувальне значення, тобто пов’язують різні субстанції та місця у територіальні цілісності. Але для ландшафтознавства, як науки, що орієнтована насамперед на пізнання взаємодій між різноякісними складовими Природи, більш властиво обирати об’єктом своїх досліджень не ці окремі складові, а утворені ними цілісності – ландшафтні комплекси. Вони можуть бути різними як за масштабом, так і за принципами виділення.

Щодо масштабів територіальних об’єктів ландшафтознавства, то слід зауважити, що багаторічним досвідом визначений той діапазон масштабів, в межах якого ландшафтознавче пізнання простору виявляється найбільш ефективним. Цей діапазон охоплює територіальні ділянки від декількох десятків квадратних метрів до декількох тисяч квадратних кілометрів. Отже, територіальними об’єктами ландшафтознавства є як невеликі територіальні ділянки, що вважаються далі неподільними (окремі місця ландшафту), так і великі за розмірами регіони (фізико-географічні краї, області, зони, басейни великих річок та ін.).

Поряд із своєї полімасштабністю, ландшафтні комплекси є різними за тією об’єктивною основою, на якій вони виокремлюються як просторові цілісності. Ця основа визначається природою зв’язків, що поєднують різні субстанції та місця у цілісні просторові одиниці. Оскільки в реальності, тобто об’єктивно, ці зв’язки дуже різноманітні, то вони призводять до формування ландшафтних комплексів, відмінних за своїм змістом і територіальною конфігурацією.

Так, генетико-еволюційні відношення між складовими географічної оболонки формують такі ландшафтні комплекси, як фації, урочища, місцевості – вже відомі студентам із шкільних підручників. Поверхневий стік води із розчиненими та завислими у ній речовинами має свої територіальні закономірності й пов’язує місця ландшафту в комплекси інших типів – парагенетичні, басейнові та ін. Біотичні міграції (шляхи розселення рослин, міграції тварин тощо) поєднують окремі місця ландшафту в інші територіальні цілісності та структури. Нарешті, матеріальна та духовна діяльність людини призводить до формування своєрідних ландшафтних комплексів – етно-ландшафтних, антропогенних та інших. Всі ці та інші типи ландшафтних комплексів мають свої чинники утворення, різну структуру й територіально не збігаються. Але вони об’єктивно існують і являють собою цілісності ландшафтні. Всі вони є об’єктами вивчення сучасного наукового ландшафтознавства.

Отже, об’єктами наукового ландшафтознавства є ландшафтні комплекси різних типів організації, тобто сформовані різними структуроформувальними відношеннями – генетико-еволюційними, абіотичними потоками, біотичними міграціями, зумовленими господарською й духовною діяльністю людини та іншими. Усі вони розглядаються сучасним ландшафтознавством як його об’єкти.

Таким чином, сучасне ландшафтознавство має не один об’єкт дослідження, як це уявлялось у другій половині 20-го ст., коли в якості такого об’єкту розглядався природний територіальний комплекс, а багато об’єктів. Спільним між ними є те, що усі вони є відповідною конкретизацією поняття ландшафту в його сформульованому вище загальному розумінні.

Ландшафтні комплекси різних розмірів і типів є матеріальними об’єктами. Крім них, існують і рефлексивні об’єкти ландшафтознавства – наукові та інші знання про ландшафти і про те, як ці знання отримані. Ця сума знань слугує об’єктом наукового дослідження і завдяки цьому вдосконалюються теоретичні та методичні засади ландшафтознавства.