Питання 26. Що таке градуірованні (відтінені) операторські фільтри. Як вони використовуються під час зйомки кольорового кіно.

Градуйовані кольорові фільтри.

Трансформують звичайний, нічим не примітний захід або світанок у барвисте видовище, що запам'ятовується. Або обертають тьмяний, білястий небозвід у яскравий, захоплюючий дух синьо-блакитне полотно. Ніякий інший тип фільтрів не вніс такого внеску в кіномистецтво.Додаючи інтенсивність одному із колйорівпрри цйому залишаючи іншу частину спектра в кадрі без змін.На половину забарвлені, наполовину безбарвні із градуйованою щільністю кольору для м'якого переходу в композиції, асортименти градуйованих фільтрів Tiffen містить у собі всі кольори веселки й фільтри нейтральних щильност. 0.3, 0.6, і 0.9. Можна використовувати фільтри в комбінації, коли один працює з верхньою частиною знімка, а з іншої нижнйою .

Гградуйовані фільтри нейтральної колірної щільності: Часто буває потрібно сбалансувати інтенсивність світла між двома різними областями усередині сцени.

Це важливо при зйомках на натурі для збереження більшої кількості деталей у кадрі.

Вибір диафрагменного числа для роботи з переднім планом дасть розмите, пересвічене небо, а, настроївшись на небо, ми одержимо сутінки на передньому плані.

Градуйовані фільтри нейтральної щільності наполовину прозорі, наполовину нейтральної

щільності, з м'яким переходом між двома регіонами.

Фільтр Color-Grad ND. 6-to-clear часто використовується для досягнення балансу між небом і об’єктом зйомки.

Питання 27. Мистецтво кіноосвітлення. Характери освітлення в природі.

Ми не утомлюємося дивуватися нескінченній розмаїтості висвітлення в природі. Положення сонця (час доби) і стан атмосфери - хмарність, вітер, дощ, сніг, туман - все це впливає на природне висвітлення, що умовно можна розділити в такий спосіб.

Світлотіньове висвітлення. Ми спостерігаємо його в ясну погоду, коли промені сонця висвітлюють предмети спрямованим світлом. При цьому кожний предмет знаходить світлову й тіньову сторони («власну» тінь). Світло виявляє обсяг предмета, його форму й фактуру. Предмет відкидає «падаючу» тінь. Тіні підсвічуються небом, що як би є джерелом розсіяного світла.

Безтіньове висвітлення. Таке висвітлення виникає в похмуру погоду, коли небо затягнуте щільним шаром хмар. Хмари, зверху освітлені сонцем, пропускаючи частину його променів, у свою чергу розсіяним світлом рівномірно заповнюють весь простір.

Локальне висвітлення. У сутінках, коли горять вуличні ліхтарі, миготять фари проїжджаючих машин, світяться вікна будинків, від цих джерел утворяться статичні або динамічні плями й смуги світла. Інший простір і предмети, що перебувають у ньому, залишаються в тіні.

Силуетне висвітлення. Воно виникає тоді, коли об'єкти на першому плані затінені, а освітлена тільки глибина простору, другий план, фон. Наприклад, дерева, які видні на тлі західного неба, фігури людей на тлі яскраво освітленої стіни будинку й т.д.

Тому що мова йде про характери висвітлення в природі, нам не уникнути розмови про тональну (повітряної) перспективі. Якщо лінійна й оптична перспективи, передані оператором при зйомці, - результат застосування тієї або іншої оптики, то перспектива тональна (повітряна) залежить від атмосферних умов, а в її створенні сама особиста участь приймає світло. Саме світло утворить так званий серпанок.

Димку. Людина бачить навколишні предмети крізь повітряну димку.. Оптичне середовище; тобто різні види повітряної димки, що виникають у природі, а також штучне задимлення на натурі й у павільйоні допомагають операторові зменшити різкість контурів і твердість фарб, зм'якшити градації світлотіні. Розглянемо кілька видів серпанку.

Молекулярна димка. У сонячну погоду ми часто бачимо на обрії димку, через яку далекий ліс здається нам не зеленим, а блакитним, синім, або синьо-фіолетовим. Це відбувається з тієї причини, що синьо-фіолетові промені спектра мають довжину хвилі (X) 390-410нм. Половина довжин хвиль синьо-фіолетової ділянки спектра (y/2) менше розміру молекул повітря. Ці короткі хвилі, ударяючись об молекули повітря, розсіюються. Звідси блакитний колір димки.

Зелені, жовті, червоні промені спектра з довжинами хвиль понад 500нм вільно «обгинають» молекули повітря, тому що навіть половина довжин хвиль (y 2) ці ділянки спектра більше розміру молекул.

Дзеркальна димка. В дзеркальній димці задіяний весь кольоровий спектр, тому вона має білий колір. А дзеркальною називається тому, що світло відбивається від дрібних, зважених у повітрі часток, наприклад, від крапельок дощу, дрібних крапельок туману або від сніжинок.

Дифузійна димка. Це відбиття світла від твердих часточок: диму, земляного пилу, дрібних частинок мінералів і т.п. Вони можуть мати всілякий колір. Дим буває білий, чорний, кольоровим, земляна пил залежно від кольору ґрунту може бути сірий, червонуватої, білястої й т.п. Відповідно той же колір здобуває й димку. Оптична димка.. Ця димка утвориться завдяки ущільненню (помутнінню), що виникає в різних шарах повітря при різниці температур. Над морськими просторами вона іноді відмінно підкреслює перспективу й «розмиває» лінію обрію — море як би з'єднується з небом. Оператори активно використовують оптичну димку як засіб, що підсилює ефект глибини простору на плоскому екрані. Нерідко оператори створюють таке середовище (штучний дощ, задимлення) не тільки в натурних, але й у павільйонних сценах.

Марево. Марево можна спостерігати в жаркий безвітряний день. Повітря, нагрітий гарячим асфальтом або теплою поораною землею, що струменіють потоками піднімається нагору. За шаром цього потоку, що рухається, весь простір бачиться нам коливної, постійно мінливим і перспективно глибинним. Іноді вдається штучно створити ефект марева, ефект нестійкості навколишнього простору. Для цього з тонкого металу виготовляється квадратна « бленда-тубус» розміром приблизно 100 × 100 × 100див. Бічні й верхні стінки цього спорудження захищають теплі потоки повітря від вітру. Бленда встановлюється перед камерою й нагрівається знизу однієї або двома паяльними лампами.