Питання 1.Лінійна перспектива. Засоби її посилення операторськими прийомами.

Лінійна перспектива. Ті, кому доводило спостерігати роботу художника-живописця при створенні картини, напевно помітили, як багато сил він затрачає, шукаючи композицію майбутнього твору. Всі композиційні елементи майбутньої картини художник підкоряє закономірностям нашого сприйняття навколишнього світу.

Наше око, будучи оптичною системою, за допомогою ходу світлових променів повторює зображення предметів і простору на своїй сітківці. При цьому предмети, зменшуючись у розмірах у міру видалення від ока, підкоряються законам лінійної перспективи.

Зображення предмета на сітківці ока виходить тим менше, ніж далі від ока перебуває цей предмет . Це гадане зближення вдалину паралельних ліній, що йдуть, і зменшення предметів у міру їхнього видалення - основний закон перспективи. Художник на лінії обрію, що перебуває на рівні очей (або камери), визначає так звану головну крапку сходу, де з'єднуються всі лінії сходу.

Згідно із цими лініями вибудовуються перспективні скорочення всіх елементів композиції. крапка зйомки вибирається з обліком трьох координат:

+ відстані до об'єкта;

+ положення камери по горизонталі стосовно об'єкта:

+ положення камери по вертикалі (тобто ракурсу).

У пошуках оптимальної точки зйомки правильний вибір оптики має вирішальне значення. Вибираючи для зйомки об'єктив з тим або іншою фокусною відстанню, необхідно пам'ятати наступне правило:

Перспектива оптичного зображення в кадрах, знятих різними об'єктивами, але з однієї точки, залишається однаковою, не змінюється.

Прийнято вважати, що об'єкти, зняті короткофокусною оптикою, мають більш експресивно виражену лінійну перспективу. Насправді відношення масштабів зображень переднього й далекого планів при зйомці з однієї точки від застосування об'єктивів з різними фокусними відстанями не змінюється. А саме це відношення визначає перспективу зображення.

Таким чином, особливості зображення, отриманого при зйомці короткофокусною оптикою, пояснюється тим, що зйомка в цих випадках ведеться з більш близької відстані й відношення масштабів переднього й дальнйого планів різко відрізняється, перспектива стає більш експресивною.

Для зйомки пейзажів і архітектурних споруджень необхідно знайти другу координатну точку зйомки, тобто положення камери по горизонталі. І в цьому випадку в оператора завжди є можливість вибору. Можна зняти об'єкт фронтально, коли бічні стіни будинку не видні . Можна визначити точку зйомки лівіше або правішее й одержати більш об'ємне зображення споруди.

Застосовуючи короткофокусну оптику, не слід забувати, що яскраво виражений ракурс - третя координатна точка камери - може сильно спотворити об'єкт зйомки.

Питання 2. Головні параметри й конструктивні особливості об'єктивів зі змінною фокусною відстанню, що використовуються в професійних відеокамерах.

Об'єктиви зі змінною фокусною відстанню ( ОПФ-Zoom) залежно від конструкції підрозділяються на варіооб’єктиви й трансфокатори.

Варіооб’єктиви складаються з ряду оптичних блоків, які переміщаються один до іншого. Залишкові аберації кожного блоку усуваються останнім із блоків, що нерухливий щодо оправи. Широкомасштабні варіооб’єктиви дозволяють змінювати фокусну відстань від f25 до f250. Такі варіооб’єктиви призначаються для зйомок вилучених об'єктів, тому мінімально припустима відстань фокусування істотно обмежує можливості зйомки близько розміщених персонажів (1, 7-1, 9м).

При використанні широкомасштабних варіооб’єктивів зі збільшенням фокусної відстані знижується світлосила (приблизно на один розподіл діафрагми при 10-кратному збільшенні зображення). Тому для об'єктивів зі змінною фокусною відстанню іноді вказуються інтервали зміни світлосили. . Варіооб’єктиви що дозволяють змінювати фокусну відстань в 10 разів і більше мають значну масу.

Трансфокатори складаються з основного об'єктива й оптичної насадки, що дозволяє безупинно змінювати фокусну відстань і кут зображення (без зміни світлосили й площини фокусування). Усунення аберацій здійснюється роздільно об'єктивом і насадкою. Це дозволяє використовувати ту саму насадку з різними об'єктивами. Трансфокатори на відміну від варіооб’єктивів здебільшого орієнтовані на зйомку з меншим збільшенням, що дозволяє проводити зйомку з менших відстаней до об'єкта..

У зв'язку з розширенням обсягу динамічних зйомок з рухом камери широке поширення одержують маломасштабні об'єктиви, що дозволяють змінювати масштаб зображення в 2-3 рази: Cooke f(20-60мм); Variable Prims f(29-60мм) або f(55-105мм).

Такі об'єктиви більш компактні, мають укорочену дистанцію до об'єкта першого плану, тому більш пристосовані для мобільних зйомок, у тому числі з переносних пристроїв.

Питання 3. Ракурс. Засоби його використання в кинооператорській практиці.

В операторському побуті ми позначаємо словом «ракурс» точку зйомки. Ми говоримо: «верхній ракурс», «нижній ракурс», «у ракурсі». Термін «ракурс» переводиться як скорочення. Скорочення об'єкта дійсно залежить від точки зйомки.

Висока точка зйомки піднімає лінію обрію, «притискає» героя до землі, як би принижує його й скорочує його розміри. Низька точка зйомки опускає лінію обрію, «піднімає», монументалізирує героя й теж... скорочує його розміри.

Ракурс - сильний засіб в арсеналі оператора. Незвичайна точка зйомки підсилює виразність кадру, але легко може спотворити об'єкт зйомки, будь то архітектурне спорудження, фігура людини або його особа.

Часто при зйомці інтерв'ю зустрічається така помилка: камера перебуває вище сидячого героя й бачить його трохи зверху. При цьому журналіст, що розмовляє з героєм, сидить на стільці поруч із камерою на одному рівні з людиною у якої беруть интерв'ю . У результаті камера, що перебуває вище розмовляють, «притискає» героя до підлоги крім того, глядач не бачить його очей.

При виборі об'єкта зйомки оператор визначає три координатні крапки для установки камери:

1.відстань до об'єкта зйомки;

2.положення камери по горизонталі - фронтально, праворуч або ліворуч від об'єкта;

3.положення камери по вертикалі: нормальна, верхня або нижня точка зйомки, тобто ракурс.

Ракурс - образотворчий прийом, який виконується зміною вертикального напрямку зйомки. Зміна напрямку зйомки по вертикалі приводить до перебільшеного перспективного скорочення розміру деталей у верхній або у нижньої частинах кадру. (Ракурс - буквально означає «скорочення»).

Ракурсною зйомкою імітується «погляд зверху» або «погляд знизу». При зйомці «знизу» скороченими виходять деталі у верхній частині кадру, а при зйомці «зверху» - у нижній частині кадру.

Безракурсною називається зйомка, проведена в горизонтальному напрямку, нею імітується «нормальний погляд» вартої або сидячої людини (наприклад, зйомка із плеча вартого в повний зріст оператора). Якщо безракурсна зйомка проводиться при нормальній фокусній відстані f (35-40мм), то ракурсні скорочення можна вважати нормальними, оскільки вони звичні.

Коефіцієнт ракурсного скорочення визначається відношенням Ав /Ан (%) - відстані від об'єктива до верхньої або нижньої границі кадру. Для зорової оцінки проведених скорочень відповідними значеннями й (Ав / Ан) варто порівнювати з нормальними значеннями (N%) для тієї ж крупності плану.

При зйомці короткофокусним об'єктивом скорочення деталей у нижній частині кадру виявляється в 2 рази більшим, ніж при зйомці нормальним об'єктивом (12% замість 7%). Тому в загальних планах довжина ніг здається зменшеної, а у великих планах помітно перебільшеними виходять деталі у верхній частині кадру .

Питання 4. Глибина різкозображувального простору і головні фактори , що мають вплив на його формування .

Кордони й глибина різкозображувального простору вичислюються від точки переднйої границі різкого зображання Ап до точки дольнйої границі різкого зображення Ад.

1. Передня Ап і далека Ад границі різкозображувального простору обчислюються по дистанції А и гіперфокальній відстані Н: Ап = А • Н:(А + Н); Ад = А • Н:(Н - А). 2. Гіперфокальною відстанню Н називається дистанція фокусування, при якій далека границя різкозображувального простору на­ходиться в нескінченності, а передня межа розташована на 1/2 цій дистанції (Ап = Н/2).

4.Глибина різкозображувального простору L визначається різницею відстаней до його границь L = Ад - Ап.