Питання 25. Закони кінокомпозиції. Ясність предметної форми. Образотворча конструкція кадру.

«Композиція» (від лат. compositio) - зв'язування, складання (протиставлення) - побудова художнього твору, обумовлена його змістом, характером і призначенням і багато в чому визначальне його сприйняття. Композиція - найважливіший організуючий елемент художньої форми, що надає добутку єдність і цілісність» (Радянський енциклопедичний словник).

Композицією кадру режисер і оператор установлюють порядок бачення головних елементів свого добутку, концентрують увагу глядача на головному й підкоряють цьому головному всі інші, що доповнюють деталі.

Законом композиції потрібно вважати непорушне розуміння того, що передувало зображуваному моменту й що за ним повинне піти.

Будь-яка МИТЬ картини, кадру, фотознімка запам'ятовує вихоплений момент із потоку руху. Це рух у фотографії й картині вичленовано. У відстовбурчити воно селективно відібрано в ланцюжок кадрів, не обов'язково що точно відбивають весь процес руху.

При визначенні відрізка поточного життя, що художник хоче відбити у фотознімку або на картині, він вибирає саме той момент, що найсильнішим чином буде впливати на емоційне сприйняття глядача.

Зміст кадру - це що безупинно розвивається дія. Образність сполучить у собі оповідальну змістовність літератури, і пластику образотворчого мистецтва, розповідь і показ.

Кожний кадр повинен мати точний сенс - певний зміст, зрозумілий глядачем. Головне достоїнство фрази, написаної великим письменником, полягає в точному відборі слів для вираження думки й у самому виразному розташуванні цих слів. Точно так само достоїнство кадру залежить від ясності, чіткості. відбору компонентів, від виразного їхнього розташування. За допомогою цих образотворчих прийомів задум режисера й оператора повідомляється глядачеві.

В операторській професії зміст поняття «композиція кадру» трохи відрізняється від поняття «композиція» на полотні художника-живописця.

. Оператор, створюючи постановочну композицію (портрет, натюрморт, багатофігурну сцену), також вільний у своїх діях. Він, як і художник-живописець, може довільно переміщати об’єкти в композиційному полі, домагаючись найбільшої виразності.

Однак при зйомці пейзажу або природного інтер'єра оператор, на відміну від живописця, позбавлений такої можливості. У цьому випадку оператор вибирає оптимальну крапку зйомки, що відповідає його задуму висвітлення, чекає необхідного стану атмосферних умові, виконуючи в такий спосіб своє образотворче завдання.

Ще більш обмежений у своїх діях оператор, що здійснює репортажну зйомку. Подія відбувається незалежно від стану погоди й висвітлення. Проте й у цих складних умовах оператор повинен зорієнтуватися й зняти подію виразно по композиції й висвітленню.

Компонуючи кадр, підкоряючи свою роботу організації образотворчого матеріалу на екрані, оператор вирішує одночасно безліч завдань:

1.Знаходить найбільш виразну точку зйомки. Це означає, що визначаються координати знаходження камери по трьох векторах - відстані до об'єкта, положенню по горизонталі, положенню по вертикалі.

2. Підбирає оптику, тобто певний кут зору об'єктива. Від цього залежать не тільки масштабні співвідношення предметів, але й характер передачі перспективи в кадрі.­

3. Вибирає висвітлення об'єкта, що дозволяє щонайкраще передати форму й фактуру предметів.

4. Намічає світло- і кольоротональный характер майбутнього зображення. 5. Вирішує, який операторський прийом буде використаний при зйомці цього кадру: статичний план, панорама, наїзд, від'їзд, зйомка з руху й т.п.

У результаті операторської роботи на плоскому екрані створюється повне враження про форму й фактуру предметів, про глибину простору.

Кадр — основний елемент фільму, нарису, сюжету, його постановочних, знімальна й монтажна одиниць. Це буква, слово в монтажній фразі. Кожний кадр являє собою єдине ціле, і його зміст укладений у ньому повністю,

Значення й зміст кожного кадру нe залежить прямо від місця, займаного їм у монтажному ряді. Від з'єднання кадрів у тій або іншій комбінації можуть з'являться зовсім різні відчуття. Зображення на екрані — це, насамперед, джерело інформації. Але, вишиковуючи композицію кадру, оператор піклується не тільки про те, щоб інформація, укладена в ньому, дійшла до глядача. Оcновной закон його творчості — це виразність кожного кадру.

Якість екранного зображення пред'являє операторові ряд вимог:

+ Ясність форми.

Нерозбірливість предметної форми на екрані гальмує сприйняття змісту кадру або дії, що відбувається в ньому, зводить нанівець виразність образів. Зайва, невиправдана ускладненість форми, композиційна перевантаженість, строкатість тонів і кольору породжує надмірну кількість яскравих подразників і сильно утрудняє сприйняття.

+ Читаність змісту кадру.

Невірно вважати, що глядач сам повинен вибирати об'єкт уваги на екрані. Розглядаючи картину живописця, глядач сам визначає, на що йому звернути увагу спочатку, на який об'єкт - потім, а що на картині взагалі залишити без уваги.

Оператор у кадрі компонує об'єкти таким чином, щоб глядач міг легко розібратися в змісті. Автори фільму (режисер і оператор) ставлять перед собою завдання - заполонити увагу глядача.

Швидке упізнавання на екрані героїв, предметів, фактур зовсім необхідна в кіно й на ТВ із тієї причини, що кожний кадр демонструється на екрані певний, обмежений час.

Зрозуміло, режисер може свідомо включити в монтажну фразу дуже короткий по хронометражі й дуже насичений по змісту кадр. Наприклад, герой на мить відкриває двері з фойє в актовий зал, бачить величезне скупчення людей і відразу закриває двері. Тут не ставиться завдання - розглянути всіх людей у залі. Зміст кадру - зал повний.

+ Логічність зображувально-монтажної конструкції епізодів, фільму.

Це в основному - завдання режисера, але оператор повинен здійснити в зображенні логічну, оптичну, тональну й колористичний зв'язок між кадрами, тому що відсутність такої єдності змушує глядача надмірно напружувати своя уява, стомлює його, послабляє його увага. Кадр не повинен бути захаращений другорядними деталями.

Композиційний і світлотональний центр кадру повинен збігатися із сюжетно-значеннєвим. Увага глядача повинне бути зосереджене саме на ньому. Для організації уваги глядача й виділень істотного в кадрі служить свілтотональний акцент, тобто підвищення яскравості головного об'єкта в кадрі.

Крім того, необхідно, щоб світлові ефекти не заважали читати форми фігур і предметів і щоб кадр не був монотонним, нудним.