Питання 7.Поняття кольорової температури джерел світла. Засоби її зміни.

Світло будь-якого джерела характеризується колірною температурою абсолютно чорного тіла, при якій абсолютно чорне тіло дає світло, однаковий по кольоровості зі світлом даного джерела.

Абсолютно чорне тіло (абстрактний науковий інструмент) тепловий випромінювач («випромінювач Планка») випускає при кожній температурі світло зовсім певного спектрального складу. Абсолютно чорне тіло поглинає всe падаюче на нього електромагнітне випромінювання. Найбільше точно поданню про абсолютно чорне тіло відповідає непрозоре порожнє тіло з мінімальним отвором (Закон випромінювання Планка, 1900). Спектр випромінювань абсолютно чорностей тіла визначається тільки його температурою.

Стосовно до знімального процесу головним представляється співвідношення синьоїьої й червоної тридцятилітніх у випромінюванні того або іншого джерела висвітлення, тому що від цього в значній мірі залежить характер зображення. Чим більше червоного у випромінюванні, тим нижче колірна температура. Наприклад, колірна температура полум'я палаючої свічі дорівнює 1800˚К. Звичайна лампа накалювання має колірну температуру, рівну 2650˚К, галогенна лампа накалювання - 3200˚К. При цьому потужність джерела світла не має ніякого значення. Якщо ми перед лампою накалювання потужністю 200 Вт із колірною температурою 3200˚ поставимо блакитний компенсаційний фільтр і тим самим «піднімемо» колірну температуру цього джерела до 5500˚К, то потужність лампи не зміниться. 5500˚К - загальновживана цифра, застосовувана в повсякденній практиці при оцінці колірної температури на натурних зйомках. Цифра 5500 - щось середнє між колірною температурою прямого сонячного світла (4800ДО) і колірною температурою неуважного похмурого висвітлення (6500ДО).

Шкала колірних температур досить широка:

0 — температура абсолютного нуля — (-273°С)

1700 — полум'я сірника

1800 — полум'я свічі

2650 — лампа накалювання 100 Вт

3050 — прожекторна лампа, накалювання 500 Вт

3200 — галогенна лампа накалювання

4800 — пряме сонячне світло

5500 — дуга інтенсивного горіння (ДИГ)

6500 — похмуре висвітлення (сіре небо)

800/10 000 – сіро-блакитне небо

20 000 — синьо-блакитне небо

22 000 — синє небо (у горах)

Питання 8. Що таке гіперфокальна відстань?

Величина гіперфокальної відстані Н для кожного об'єктива залежить від його фокусної відстані, величини відносного отвору, прийнятого кружка нерізкості й може бути визначена по формулі: H= f²: (F•Z)

Де кружок розсіяння Z=0,0032мм.

Гіперфокальною відстанню Н називається дистанція фокусування, при якій далека границя резкоизображаемого простору перебуває в нескінченності, а передня границя розташована на 1/2 дистанції фокусування .

Питання 9. Масштаб зображення. Методи його використання в роботі кінооператора

Сьогодні такі поняття, як загальний, середній, великий план і деталь, відомі кожному. Це не дивно, адже крупность планів нерідко є основою глядацького обговорення добутків кіно й ТВ.

Загальний план — це характеристика середовища, де відбувається дія певного епізоду. Загальний план несе в собі велика кількість найрізноманітнішої інформації:

+ Місце дії; (площа порожнім, забитим транспортом, заповнена народом і т.д. ), + Пора року: весна, літо, осінь, зима.

+ Час суток: ранок, день, вечір, ніч.

+ Атмосферні умови: ясно, похмуро, дощ, вітер, бурячи, сніг, град і т.д.

При зйомці загального плану оператором використовується світлова й колористична палітра, що буде витримуватися й у середніх, і у крупних планах, визначаються параметри світлотональної єдності.

Застосовуються штучне задимлення, світлофільтри, визначається прийом зйомки: статика або динаміка.

При портретній зйомці від масштабу плану залежить ступінь впливу героя на глядача. Герой на загальному плані сприймається глядачем як якийсь незнайомий персонаж, на який можна не обертати уваги.

Середній план — це людина і середовище. Людина - це головне, це сюжетний центр композиції, середовище - другорядне. Оператор повинен стежити, щоб на фоні не було ніяких зайвих, відволікаючих увагу деталей. Тут по зовнішньому вигляді, поводженню, ході можна визначити соціальну характеристику героя, його стан: веселий він або понурий, тверезому або п'яний і т.д. На середньому плані добре видні міміка, артикуляція, жести.

Крупній план — це, як правило, особа людини. На великому плані відмінно видні найтонші нюанси психологічного стану героя. Нахмурені брови, прищулений погляд, ледве закушена губа - ці майже непомітні на загальних і середніх планах дії означають часом набагато більше, ніж непомірна жестикуляція. Великий план - найсильніший засіб впливу на глядача.

Деталь в образотворчому мистецтві, кіно й ТВ - непряма психологічна характеристика й самого героя, і середовища його перебування. Це можуть бути предмети побуту, що оточує героя обстановка. Часом дані предмети яскраво й образно характеризують героя. Чичикову було досить одного погляду на обстановку в будинку Плюшкина, щоб зрозуміти, з ким він має справу і як поводитися з хазяїном.