Питання 22. Сучасна режисура американського кіно: с. Спілберг, брати Коени, к. Тарантіно.

Спілберг — знакова фігура нового американського кіно. Новаторство Спілберга в картинах «Щелепи» (1975), «Близькі контакти третього виду» (1977), «Е. Т., Інопланетянин» (1982): фантастичний елемент «вмонтовується» в гіпереалістично показану дійсність як діючий фактор цієї реальності. Комерційний успіх кіносеріала про пригоди Індіана Джонса та «Парка Юрського періоду» (1993). «Список Шиндлера» (1993, 7 премій «Оскар», у тому числі за фільм і режисуру) як аскетична чорно-біла протилежність «Парку». Біблійська притчевість військовою драми. «Порятунок рядового Райана» (1998) - повернення до жанру військової драми. Фільми останніх років - «Особлива думка», «Війна світів» та інші.

Фільми Квентіна Тарантіно та естетика постмодернізма. Фільми «Скажені пси» (1992), «Кримінальне чтіво» (1994), «Вбити Білла» (2006). Постмодернізм в кіно: зближення елітарної та масової культури, амбівалентність сприйняття, тяжіння до жанрового кіно, пародії, цитування класики, стилізації, гедонізм, асоціальність, тяга до гри, багатозначність трактування.

Брати Коени як яскраві представники незалежного кіно Америки. «Просто кров» (1984) – віртуозна стилізація в дусі «чорного фільму» 40-50-х років. «Виховання Арізони» (1987) - пардійна історія в стилі ексцентричних комедій 1930х років. Звернення до гангстерського фільму в картині «Перехрестя Міллера» (1990). Світове визнання «Бартона Фінка» (1991). Трансформація традиційних американських жанрів в картинах «Зіцголова» (1994), «Фарго» (1996), «О,де ти, брате?» та інших.

Питання 23. Французька “нова хвиля”. Творчість ф.Трюффо, ж.-л.Годара.

Загальна характеристика французького кіно кінця 1950-х початку 1960-х років. Андре Базен та його погляди. Архівне походження нової режисури: народження модерної поетики як переосмислення «старого» кіно. Ідея кіноавтора: кінокамера як авторучка. Нова реальність і нова персоніфікація особистісних установок.Фільми Жана Ренуара, Жана Віго, Джона Форда, Альфреда Хічкока як приклад режисера - автора на думку представників «нової хвилі». Відмова від орієнтації на дорогі комерційні фільми, імпровізаційний метод зйомки, головним чином на натурі і в природних декораціях, нетрадіційна організація матеріалу, незавершеність епізодів, неспівпадіння зображення та звуку, скептичне відношення к соціальним цінностям буржуазного суспільства, інтерес до життя молодих людей. Фільм як засіб відображення індивідуальної точки зору на світ.

Фільми «400 ударів» та «На останньому подиху» як маніфест «нової хвилі». Фрагментарний монтаж, документальність зйомок на натурі, використання ручної камери, неформальна (іноді ненормативна) лексика. Антуан Дуанель – альтер его Франсуа Трюффо ( “400 ударів”, “Любовь в 20 років”, “Вкраденні поцілунки”, “Родинне вогнище”, “Любов на бігу”). Подальша кінокар’єра Ф.Трюффо та Ж.-Л.Годара. Фільми Трюффо “Жюль і Джим”, “451 за Фаренгейтом”, “Останнє метро” – історії про самотність та силу духа. Картини Годара “Маленький солдат”, “Альфавіль”, “Китаянка”, “Імя: Кармен”. Фільми К.Шаброля (“Кузени”, “Красунчик Серж”), А.Рене (“Хіросіма, любов моя”).

Документальне кіно Франції. «Сінема-веріте» та Дзіга Вертов. «Нова хвиля» в загальноєвропейському кінопроцесі. ЇЇ вплив на подальший розвиток кіномови.