§ 5. Кабінет іноземних мов

Кабінет іноземних мов - це спеціально обладнана та оформлена класна кімната, яка забезпечує раціональну організацію та оптимізацію навчально-виховного процесу з іноземних мов.

В обладнанні та оформленні кабінету треба виходити з того, що сконцентровані в ньому засоби навчання повинні зробити навчальний процес наочним, підвищити мотивацію мовлення, збільшити ефективність керування (контролю), створити умови для індивідуалізації та диференціації навчання.

За рекомендаціями Міністерства освіти та науки України в кабінеті іноземних мов загальноосвітньої школи мають бути:

– навчально-наочні посібники: картини (для спілкування: сім’я, школа, клас, квартира, будинок тощо), таблиці (алфавіт, транскрипційні знаки, правила читання, граматика), картки для індивідуальної роботи;

– екранно-звукові матеріали (діапозитиви, звукозаписи, відеоматеріали);

– комп’ютерні навчальні програми;

– моделі (циферблат, модель-аплікація речення, аплікаційні матеріали для навчання усного мовлення), предмети та іграшки.

Обладнання сучасного кабінету має включати:

1) магнітофон;

2) телевізор;

3) відеомагнітофон;

4) комп’ютер.

Для зручності користування доцільно скласти каталог навчальних засобів та дидактичних матеріалів з коротким визначенням їх методичних функцій.

У оформленні кабінету не повинно бути нічого зайвого. На передній стінці крім дошки з екраном може бути розміщено алфавіт, зразки підпису зошитів, календар, що включає назви місяців і днів тижня.

На бокових стінках розміщують планшети з краєвидами та інформацію про країну, мова якої вивчається та про Україну (рідне місто чи село).

У кабінеті також розміщують планшети, на яких періодично змінюють матеріали про політичне, соціальне та культурне життя країни, мова якої вивчається. Ці матеріали матимуть прямий вихід на відповідні цикли програмних тем.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягають особливості ПРІМ?

2. Чим відрізняються групові форми організації ПРІМ від масових?

3. Як правильно обладнати кабінет іноземної мови?

Частина V Основні етапи розвитку методики навчання іноземних мов Розділ 20. Методичні напрями в історії методики навчання іноземних мов у хіх-хх ст.

Історії методики навчання іноземних мов відомі численні спроби знайти найбільш раціональні методи навчання іноземних мов.

Найстаровиннішим і водночас найбільш примітивним був природний метод, який пізніше отримав назву “метод гувернантки” (Л.В.Щерба). Він базувався на уявленні про засвоєння дитиною своєї рідної мови. Іноземна мова засвоювалась шляхом наслідування готових зразків, багаторазового повторення почутого і побудови за аналогією з тим, що вивчено напам’ять. Природний метод мав чисто практичні цілі – навчити говоріння й читання легких текстів.

Із виникненням шкіл і введенням до навчального плану іноземних мов (спочатку стародавніх) природний метод вже не задовольняв потреб навчання і був замінений перекладним методом, який був поширений в школі до середини XIX століття.

Перекладні методи

Ці методи виникли як способи викладання класичних мов, особливо латинської, яка була обов’язковою загальноосвітньою дисципліною в усіх європейських школах. Згодом метод навчання латинської мови був перенесений на навчання сучасних європейських мов.

Серед перекладних методів розрізняють два основні напрямки: граматико-перекладний і текстуально-перекладний.

Прихильники першого з них виходили з необхідності вивчати правила мови і побудови речень за цими правилами.

Прихильники другого напряму будували навчання іноземної мови на основі зв’язного тексту.