§ 2. Методика як наука

Методика навчання іноземних мов як наука почала формуватись наприкінці 19-го, початку 20-го століття. Сьогодні це – самостійна педагогічна наука, але не завжди вона визнавалась такою. Раніше робились спроби визначити сутність методики, підводячи під неї основні положення суміжних наук, на які вона традиційно спиралась. Наприклад, мовознавець Л.В. Щерба вважав методику навчання ІМ прикладною лінгвістикою. Психолог Б.В. Бєляєв гадав, що навчаючи іноземної мови, ми формуємо й мислення людини (хоча це не так), і тому потрібно “розчинити” методику в психології. Педагоги, зокрема Б.П. Єсипов, вважали методику навчання ІМ педагогікою або окремою дидактикою, оскільки вона спирається на загально-дидактичні принципи.

Так, дійсно, методика навчання іноземних мов тісно пов’язана з кожною із названих наук і особливо з дидактикою, оскільки також вирішує проблеми організації навчального процесу, а саме: хто навчає (діяльність вчителя), кого навчає (діяльність учня), з якою метою навчає, чого саме навчає (зміст навчання) і як навчає (принципи, методи, прийоми навчання). Однак в силу специфіки предмета “іноземна мова” методика повинна враховувати закономірності в с і х цих наук у їхній є д н о с т і. Проте використовувати їх вона може лише на основі співвіднесення цих закономірностей із конкретними умовами навчання, перетворивши їх у нові, власне методичні закони [189, с.7-9].

Доведено також, що невірно ототожнювати методику навчання ІМ з лінгводидактикою. Як зазначають Н.Д. Гальскова і З.М. Никитенко, лінгводидактика і методика є взаємопов’язаними, але автономно існуючими науковими галузями. Лінгводидактика обґрунтовує основні закономірності о в о л о д і н н я ІМ людиною в навчальних умовах на основі даних філософії мови, лінгвістики, психології, психолінгвістики, соціології. Методика, інтерпретуючи лінгводидактичні закономірності, теоретично обґрунтовує процес н а в ч а н н я, тобто процес передачі і засвоєння іншомовних знань, і створює модель/систему навчання ІМ, що втілюється у конкретних програмах, підручниках, вправах і т. і. В центрі уваги як методики, так й лінгводидактики знаходиться особистість учня як рівноправного суб’єкта навчального процесу, і тому всі методичні проблеми вирішуються не лише з позицій викладання іноземної мови, але й з позицій оволодіння учнями цим предметом [37, с.67-69].

Тісний зв’язок методики з лінгвістикою, психологією, дидактикою та іншими суміжними науками, активне застосування даних цих наук у навчальному процесі свідчить про комплексний і прикладний характер методики навчання іноземних мов. Наявність власних теоретичних положень, принципів, системи понять, об’єктів і методів дослідження характеризують її як самостійну теоретичну науку.

Таким чином, методика навчання іноземних мов - це самостійна, комплексна, теоретична і прикладна наука, яка досліджує закономірності, цілі, зміст, методи і засоби навчання та виховання учнів на уроках іноземної мови.

Об’єктом методики є процес навчання іноземної мови як нового засобу спілкування у діалозі культур (у різних типах навчальних закладів). Згідно з особистісно-орієнтованою концепцією освіти процес навчання трактується сьогодні як процес взаємодії вчителя та учнів під час оволодіння ними іноземною мовою.

Предметом методики є методи, прийоми і засоби навчання спілкування у чотирьох видах мовленнєвої діяльності, тобто способи управління процесом оволодіння учнями іноземною мовою [101; 37; 156].

Основні завдання методики як науки полягають у науковому обгрунтуванні цілей, змісту, принципів навчання, а також у науковій розробці ефективних методів, прийомів, форм та засобів навчання з урахуванням конкретних умов навчання та вікових особливостей учнів.

Розрізняють загальну й спеціальну методики.

Загальна методика вивчає закономірності навчання, які є спільними для різних іноземних мов. Спеціальна методика займається проблемами навчання окремої іноземної мови з урахуванням її фонетичних, лексичних, граматичних особливостей. Готуючись до навчання іноземної мови в школі, студенти повинні засвоїти як питання загальної методики (дидактичні основи, цілі, зміст, засоби, принципи навчання, закономірності навчання видів мовленнєвої діяльності), так і дані спеціальної методики (засвоєння вимови, лексико-граматичного матеріалу тієї іноземної мови, яку вони вивчають як основну чи другу спеціальність).