§ 2. Планування уроку

Ефективність уроку залежить в першу чергу від його планування. Учитель повинен логічно вписати даний урок у комплекс уроків того чи іншого циклу, ретельно відібрати мовний, текстовий, тематичний матеріал, продумати всі етапи уроку і способи переходу від одно­го етапу до іншого, передбачити методичні прийоми, режими роботи, підібрати допоміжний матеріал. Якщо вчитель працює не перший рік, йому потрібно подивитись минулорічний план такого ж уроку, аби врахувати вже набутий досвід. Крім того, вчитель повинен враховувати також нові досягнення методики, позитивний досвід своїх колег. Після проведення такої підготовчої роботи вчитель складає план-конспект уроку. В ньому потрібно передбачити такі пункти:

1. Цілі уроку. Тут формулюється навчальна ціль - формувати або удосконалювати певні навички, вміння, також розвиваю­ча й виховна цілі - дати учням нову інформацію, розвивати логіч­не мислення, навички самостійної роботи, комунікативні вміння; ви­ховувати товариськість, любов до рідної школи тощо.

2. Мовний матеріал, який потрібно ввести або тренувати на уроці.

3. Види мовленнєвої діяльності, на­вички та вміння яких будуть формуватись або удосконалюватись на уроці.

4. Методичні прийоми, вправи, режи­ми роботи, які плануються для досягнення зазначених ці­лей.

Після визначення цілей уроку, мовного матеріалу, видів наоч­ності, устаткування в плані-конспекті йде детальний виклад ходу уроку. Тут позначається кожний етап і підетап, вказуєть­ся не лише номер вправи та текст, який використає вчитель, і в який спосіб він це буде робити, які режими роботи використає, в якій послідовності. Якщо це індивідуально-групова робота, то вчитель передбачає, що буде робити один учень (два, три учні), що в цей час робитимуть інші учні, і як цю роботу буде проконтрольовано.

Таким чином, у плані-конспекті уроку міститься докладний “сце­нарій” уроку з усіма інструкціями та поясненнями іноземною мовою. Таке детальне планування кожного уроку особливо важливо для моло­дого вчителя. Це хороший спосіб набуття досвіду педагогічної діяль­ності. При складанні плану-конспекту потрібно чітко й конкретно визначити практичні цілі. Тут слід надавати перевагу таким форму­люванням як “навчити”, “формувати навички”(вміння) перед форму­люваннями “ввести”, “повторити”, “закріпити”. Наприклад: “Навчити будувати діалогічну єдність “повідомлення - повідомлення” із діє­словами в Present Indefinite Tense; “Навчити складати висловлю­вання з опорою на малюнок (5-6 речень) з новими словами з теми “Місто”, “Удосконалювати вміння читання без словника тексту, який містить 2-3 незнайомих слова; навчити самостійно розуміти ці слова”.

Якщо на уроці планується введення та первинні тренувальні вправи з якогось мовного явища, то й в цьому випадку у формулюванні цілі слід вживати слово “навчити”. Наприклад: “Навчити будувати висловлювання про робочий день приятеля із дієсловами в Present Indefinite Tense на рівні одного речення”. На наступному уроці задача подальшого закріплення цієї структури може бути сформульо­вана таким чином: “Навчити будувати висловлювання про робо­чий день брата (сестри, приятеля) обсягом п’ять речень”, “Навчи­ти будувати діалогічні висловлювання, що складаються з трьох реплік: “повідомлення - запитання - повідомлення”.

Якщо на уроці треба повторити який-небудь мовний матеріал, то в плані-конспекті слід написати: “удосконалювати вміння гово­рити (читати, аудіювати)” із вживанням цього матеріалу.

Таке формулювання задач уроку відбиває комунікативну спрямо­ваність кожного його етапу. Воно показує, що вправа проводиться не для того, щоб просто вивчати чи повторювати мовний матеріал, а для того, щоб розвивати мовлення учнів, формувати й удоскона­лювати вміння спілкуватись іноземною мовою.

При плануванні уроку вчителеві потрібно особливо ретельно продумати його початковий етап. Від того, наскільки яскраво, не­шаблонно він почне урок, наскільки невимушено введе учнів в ат­мосферу іншомовного спілкування, залежить успіх усього уроку і психологічний настрій класу. На жаль, учителі часто вживають сте­реотипну схему початку уроку: розмова з черговим про дату, про відсутність учнів, бесіда про погоду. Така розмова на кожному уроці стає настільки заавтоматизованою і нудною, що відбиває ба­жання учнів іти на урок іноземної мови. В методичній літературі пропонуються варіанти організації початкового етапу уроку¹, які допоможуть учителеві зрозуміти способи проведення цього етапу. Своїми діями й висловлюваннями він повинен заінтригувати учнів, викликати в них інтерес до того, що відбуватиметься на уроці. Урок можна почати з розповіді короткого гумористичного оповідання, з обговорення важливої події в житті класу, з бесіди про улюблено­го письменника, в ході якої вживатиметься лексика або граматична структура, що зараз вивчається і т.і. Мовленнєві вправи початко­вого етапу уроку можна сполучати із фонетичними вправами. Іншим разом фонетичні вправи можна виділити в окремий етап.

При плануванні уроку вчителю слід приблизно визначити час, який в нього відводитися на кожний вид діяльності на уроці. Більше часу треба відвести на умовно-комунікативні та комунікативні вправи, В межах кожного етапу уроку потрібно передбачити перехід від еле­ментарних висловлювань до більш складних, які б наближались до ре­ального мовного спілкування. Важливо також, щоб переходи від ета­пу до етапу були комунікативно спрямованими.

Наведемо зразки планів-конспектів уроків, які взято з практики роботи кращих учителів.