§3. Організація вправ у читанні про себе

Хоч процес читання про себе закритий для безпосереднього спостереження, і про те, як він відбувається, може свідчити лише кінцевий результат (зрозумів учень текст чи ні), все ж є шляхи керуван­ня цим процесом.

Вправи в читанні про себе доцільно спочатку виконувати на уро­ці під керівництвом учителя. Після того, як учні прочитають основ­ні тексти певного навчального циклу (Unit), в яких зосереджений весь новий матеріал, учитель пропонує їм текст для читання про себе (спочатку це може бути читання пошепки). Вибір тексту зале­жить від ступеня навчання. На початковому ступені, коли в учнів ще незначний запас мовних засобів, такі тексти повинні бути тематично пов’язані з даним чи попередніми циклами уроків. На наступних ступенях навчання для читання про себе можна використовувати тексти, не пов’язані тематично з матеріалом, який в даний момент вивчається. Це можуть бути “Тексти для читання”, які входять до діючих підруч­ників, або які-небудь адаптовані книжки. Важливо, щоб вони були легкими, доступними для учнів. Спочатку вони повинні бути побудо­вані на повністю засвоєному матеріалі, далі ж вони можуть містити 2-5% незнайомих слів, які повинні бути пояснені перед читанням тексту або про значення яких учні можуть здогадатись. Треба та­кож привчати учнів “обходити” деякі незнайомі слова, якщо вони стосуються деталей змісту.

В тексті для читання можуть бути також граматичні структури, які не засвоювались в усному мовленні, але які учні можуть зрозу­міти з опорою на відповідні структури рідної мови (наприклад, складнопідрядні речення зі сполучниковим зв’язком, дієприкметни­кові та дієприслівникові звороти).

Текст для читання про себе в класі повинен бути коротким, щоб учні встигли прочитати його за 4-5 хвилин, в той же час вони повинні бути інформативними й цікавими. Учні повинні відноситись до читання про себе як до привабливого заняття.

Створення в учнів психологічного установки на читання, збуд­ження в них інтересу до цієї учбової діяльності - це задача пер­шого, установчого етапу роботи над текстом. Тут важ­ливо враховувати життєвий досвід учнів, їхні інтереси. Учитель повинен вміти зацікавити учнів змістом тексту, який вони сьогод­ні читатимуть. Так, підводячи учнів до самостійного читання текс­ту про робочий день англійського хлопчика Tommy (Плахотник В.М., Мартинова Р.Ю. Англійська мова: Підр. для 6 класу. – К.: Освіта, 1998.- с. 87), учитель проводить коротку бесіду про те, що б вони розповіли англійським гостям про свій робочий день, а потім говорить, що в англійських хлоп­чиків та дівчаток робочий день проходить дещо інакше, а як саме, вони сьогодні дізнаються, прочитавши про робочий день Томмі.

Безпосередньо перед читанням тексту учням слід дати комуні­кативне завдання, яке б активізувало їхню розумову діяльність під час читання. Це можуть бути ключові питання, відповіді на які можна знайти при читанні тексту, або які-небудь твердження, які учні повинні підтвердити чи спростувати на основі інформації, яку вони отримають з тексту. Таких питань або тверджень може бути не більше 2-3, і вони повинні відноситись до найбільш суттє­вих моментів змісту. Необхідно перевірити, чи всі учні розуміють ці питання чи твердження. Їх можна пред’явити учням на роздавальних картках, на дошці або через графопроектор. Такі завдання знач­но полегшують процес читання, оскільки із запропонованих питань (тверджень) складається немовби “смислова карта” тексту, яка до­помагає учням орієнтуватись в змісті, сконцентрувати увагу на смислових вузлах тексту, передбачити його подальший зміст.

На установчому етапі роботи з текстом вчителеві необхідно також усунути мовні труднощі, які можуть перешкоджати безпосередньому розумінню тексту. З цією метою вчитель проводить фонетичний, лексичний, граматичний, структурний і смисловий аналіз окремих слів і речень, записує найскладніші або найважливіші ЛО чи ГС на дошку і перекладає їх разом з учнями на рідну мову. Дуже добре, якщо вчителеві вдається саме в контексті вступної бесіди пояснити значення ключових слів.

Читан­ня учнями тексту і виконання ними комунікативного завдання - це дру­гий, супровідний етап роботи над текстом.

Перевірку цього завдання потрібно проводити відразу після читання, в усній чи письмовій формі. Слід відзначити, що письмовий контроль розуміння тексту повинен бути обов’язково. Це може бути якась інша контрольна вправа, не обов’язково пов’язана із передтекстовим завданням. Учням можна запропонувати ряд тверджень, з яких одні відповідають змісту тексту, а інші ні, і вони повинні в своїх зошитах поставити номери лише тих тверджень, які відпові­дають змістові. Ця вправа відноситься до прийомів так званого програмованого (тестового) контролю. Про інші прийоми контролю читання див. в темі “Контроль”.

Перевірка розуміння тексту та виконання інших вправ на основі його змісту складають третій етап роботи, післятекстовий. Вправи, які на цьому етапі виконуються, спрямовані як на контроль розуміння тексту, так і на розвиток умінь усного мовлення. Останні передбачають побудову усних висловлювань учнів з опорою на текст та їхній власний життєвий досвід. Так, прочитавши вищезазначений текст про робочий день англійського хлопчика Tommy, учні можуть порівняти розпорядок дня англійських і українських школярів. Після цього можна запропонувати їм висловитись в деяких умовних ситуаціях:

Tommy is our guest. Ask him questions about his schoolday and then answer his questions about your schoolday.

You’ve met а group of English schoolchildren. Tell them about your working day and ask them questions about their working day.

Такі завдання для розвитку усного мовлення спонукають учнів до вдумливого читання про себе, оскільки вони знають, що після читання відбудеться цікава розмова, і для того, щоб успішно брати в ній участь, необхідно зрозуміти текст і запам’ятати з нього якомога більше фактів і деталей.

Приклад роботи над текстом для читання німецькою мовою "In der Heidelberger Schulbibliothek" (Басай Н.П. Німецька мова: Підруч. для 7 кл. - К.: Освіта, 1998. - С. 102).

1. Установчий етап:

1. Створення комунікативної ситуації, пояснення незнайомих слів: Kinder, welche Räume gibt es in jeder Schule? Wohin gehen die Schüler, um Bücher auszuleihen? - Ja, richtig, in die Schulbibliothek. Was kann man in unserer Schulbibliothek ausleihen? - Lehrbücher, Lesebücher, Zeitungen und Zeitschriften наочність). Kann man sich hier auch Spiele und Filme ansehen? (синонім "sehen"). - Leider nicht. Wollt ihr wissen, wie eine deutsche Schulbibliothek aussieht und was sie hat? Dann lesen wir den Text über die Heidelberger Schulbibliothek!

2. Постановка комунікативного завдання: Sucht beim Lesen die Antworten auf solche Fragen: a) Wie groß ist diese Schulbibliothek? b) Wer hilft den Schülern Bücher wählen? (питання записані на дошці)

2. Супровідний етап: Читання учнями тексту і виконання комунікативного завдання.

3. Післятекстовий етап:

1. Контроль розуміння тексту: a) Antwortet auf die gestellten Fragen! b) Sagt, ob die Sätze dem Inhalt des Textes entsprechen oder nicht (richtig "+" / falsch "-"):

• Die Schulbibliothek befindet sich im Erdgeschoss. (-)

• Die Schulbibliothek hat drei Zimmer. (+)

• Im ersten Zimmer stehen Regale mit Büchern. (+)

• Hier kann man auch Spiele und Kassetten finden. (+)

• In der Bibliothek gibt es keinen Lesesaal. (-)

• Im dritten Zimmer stehen Tische und Stühle. (-)

• In der Bibliothek arbeitet die Bibliothekarin Frau Scholz. (+)

• Sie arbeitet hier nicht lange. (-)

• Frau Scholz ist nett und hilft immer den Schülern schnell ein Buch finden.(+)

2. Розвиток підготовленого монологічного мовлення, переказ тексту: Du bist Frau Scholz und zeigst den ukrainischen Kindern die Schulbibliothek. Erzähle bitte, wie viel Zimmer hat die Bibliothek und was kann man hier ausleihen.

3. Розвиток непідготовленого монологічного мовлення: а) відповіді на запитання про бібліотеку своєї школи - вправа 10, стор.102; б) розповідь про свою шкільну бібліотеку.

В аналогічний спосіб слід організовувати й домашнє читання учнів. Необхідно викликати в них інтерес до читання пропонованого тексту, дати комунікативне завдання, яке б супроводжувало читан­ня, націлити їх на види контролю розуміння тексту. На занятті з домашнього читання обов’язково потрібно провести письмовий кон­троль по якому-небудь із завдань, заготовлених вчителем (переклад уривку на українську мову, написання іноземною мовою змісту пев­ного абзацу своїми словами, відповіді на деякі запитання, поста­новка своїх запитань по тексту, а також різні види програмованих контрольних завдань). Звичайно, текст для домашнього читання - це благодатний матеріал і для розвитку виразного читання вголос, і для удосконалення умінь говоріння, зокрема непідготовленого.