Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення таких понять: "письмо", "писемне мовлення", "техніка письма", "графічна навичка", "орфографічна навичка".

2. Чим письмо відрізняється від писемного мовлення?

3. Чим писемне мовлення відрізняється від усного мовлення?

4. Що спільного має писемне мовлення з говорінням?

5. Яке значення має письмо у навчанні ІМ?

6. В чому полягає головна задача навчання техніки письма?

7. На яких принципах базується іншомовна орфографія?

8. Коли письмо виступає самостійною метою навчання ІМ, а коли воно є засобом навчання?

9. Проаналізуйте, як змінюються вимоги Програми до рівня володіння учнями письмом та писемним мовленням на різних етапах навчання.

10. Які типи та види письмових вправ застосовуються для формування графічних і орфографічних навичок, вмінь репродуктивного та продуктивного писемного мовлення, при навчанні мовного матеріалу та різних видів мовленнєвої діяльності?

11. Які етапи роботи передбачає написання творів і які опори треба дати учням для складання творів різних жанрів?

Частина IV Організація процесу навчання іноземних мов у школі Розділ 16. Контроль у навчанні іноземних мов § 1. Навчально-виховні функції контролю. Види й форми контролю

Роль добре організованого контролю в навчанні іноземної мо­ви така ж значна, як і роль добре поставленого навчання. Навчаю­чи мови, ми закладаємо в пам’ять учнів певний запас лексичних одиниць, фразових стереотипів. І це робиться для того, щоб учні могли скористатись цими засобами в будь-який момент при спілку­ванні, А свобода відбору мовних одиниць, вміння оперувати ними в актах спілкування, в ситуаціях, які постійно змінюються, пере­віряється в ході контролю. Контроль - це зворотній зв’язок, тобто зв’язок між тим, що учитель та учні роблять для оволодіння тими чи іншими навичками та вміннями, і тим, що є на виході - тобто якими результатами все це обертається.

Згадаємо, що процес навчання іноземної мови є двостороннім. Він складається з діяльності вчителя і діяльності учнів. Контроль в навчанні іноземної мови має однакове значення для обох цих сто­рін. Контроль - це засіб зворотного зв’язку для учнів: вони пе­реконуються, що їхні зусилля дають результат, бачать, в чому недо­ліки їхньої підготовки, спрямовують зусилля на їх подолання. По­стійний систематичний контроль сприяє вихованню в них волі, працелюбства, вміння підійти до себе самокритично, переглянути своє відношення до предмету і взагалі до своєї навчальної діяльності.

Контроль - це зворотній зв’язок і в діяльності вчителя. Він дає йому можливість оцінити, наскільки правильно він організує процес навчання, наскільки ефективні його методичні прийоми, чи використовує він усі можливості для інтенсифікації роботи класу і окремо кожного учня, наскільки він є гнучким і об’єктивним як педагог. В результаті контролюючих дій учитель приймає рішення підсилити увагу до тих аспектів підготовки учнів, в яких біль­шість з них відстає. Адже якщо погані результати успішності в усьому класі, то причину слід шукати саме в діяльності вчителя. Це він щось не так організував, не так пояснив матеріал, не­достатньо його закріпив, а можливо не ту вправу обрав для контро­лю.

Таким чином, у двосторонньому процесі діяльності вчителя та учнів контроль є засобом інтенсифікації навчання і учіння, стиму­лятором творчості вчителя і підвищення активності учнів.

Говорячи про види контролю, слід перш за все зазначити, що всілякі навчальні дії, які виконуються під керівництвом учителя, є одночасно і навчальними, і контрольними вправами. Вже на етапі введення матеріалу, якщо він супроводжується вправами на його за­кріплення, учитель переконується, як учні зрозуміли його пояснен­ня, як здійснюються перші кроки в засвоєнні того чи іншого явища. Якщо дії учнів правильні, виконуються впевнено, значить, все іде правильно, добре продумані спосіб введення, і прийоми закріплення матеріалу. Якщо ж спостерігається розгубленість, невміння викона­ти початкові елементарні дії, то або неуважні учні, і тоді слід закликати їх до уваги, або погано пояснено матеріал. Учителю слід пояснити його знову, більш доступно, яскраво, образно, що сприятиме мобілізації уваги всього класу. І таке переплетіння навчальних і контрольних дій має місце на кожному наступному етапі автомати­зації навичок, поступового введення їх у мовлення (підготовлене і непідготовлене). Таким чином, виходить, що весь процес навчання - це і процес контролю. А якщо це так, то чи потрібні окремі, контрольні вправи? Чи є необхідність окремо говорити про контроль, якщо він так органічно поєднується з усім процесом навчання? Оче­видно, є. На певних етапах навчального процесу необхідно прово­дити зрізи, тобто визначати, як засвоєно цілий блок навчального матеріалу, якими навичками та вміннями на даний момент учні воло­діють добре, а які ще потребують додаткового тренування, як учні володіють в мовленні матеріалом, засвоєним не сьогодні, не на по­передньому уроці, а тиждень, місяць, рік тому. Для цього потрібні спеціальні, контрольні вправи. Їхня навчальна функція завжди зберігається, тобто виконуючи такі вправи, учні в той же час тренуються у виконанні певних дій. Втім акцент тут переносить­ся з навчання на контроль, і це повинні усвідомлювати як учитель, так і учні.

Контроль може бути поточним та підсумковим. Перший проводиться в ході навчального процесу, він може мати міс­це практично на кожному уроці (учитель має мету проконтролювати володіння невеликою дозою навчального матеріалу, вузьким колом навичок). Такий контроль, так званий “слідкуючий”, весь час дає інформацію учням і вчителю, як вони просуваються в навчанні кожно­го дня, кожного тижня.

Підсумковий контроль проводиться в кінці чверті, півріччя, року, чи після проходження якої-небудь великої теми, наприклад, такої, що відповідає одному циклу підручника. Він спрямований на перевірку рівня сформованості навичок та вмінь протягом чверті, півріччя або навчального року.

Контроль може бути індивідуальним та фронтальним. При індивідуальному контролі учитель перевіряє ок­ремих учнів, їх здатність говорити, читати, писати, сприймати мов­лення на слух. Фронтальний контроль - це одночасна перевірка всьо­го класу.

Контроль також може бути усним та письмовим, в залежності від його методичного призначення. Наприклад, фронтальний контроль найзручніше проводити в письмовій формі, зокрема у вигляді тестів.