9. Домашнє завдання:

• Übung 2 c:71 neue Wörter in die Vokabelhefte abschreiben, lernen, Sätze bilden;

• den Text aus der Üb.10 «C.Benz und der Milchwagen» lesen, übersetzen, nacherzählen

10. Завершення уроку:

L.: Steht auf! Die Stunde ist zu Ende. Auf Wiedersehen!

§ 3. Типи уроків іноземної мови

Традиційна схема уроку (опитування - пояснення - закріплення нового матеріалу) не відповідає сучасному уявленню про сутність навчання іноземної мови. Однак з’явилась інша крайність: в зв’язку із більшою націленістю навчання на практичне оволодіння мовою учителі почали так урізноманітнювати побудову уроку, що він часто перетворюється на набір різноманітних, часто цікавих, але логічно не пов’язаних один з одним видів роботи.

Однак уроки повинні бути логічно стрункими, цілеспрямованими, хоч і різними за своєю структурою. Структура уроку не може бути випадковою. Вона повинна визначатись основною навчальною ціллю, мовним та текстовим матеріалом.

Як відомо, практичні іншомовні вміння формуються одночасно з оволодінням мовним матеріалом - фонетичним, лексичним, граматич­ним. Шлях одночасного оволодіння мовними засобами і видами мовлен­нєвої діяльності (або: оволодіння мовним ма­теріалом в процесі мовленнєвої діяльності) є досить складним. Спостереження над мов­ленням учнів свідчать про те, що їхнє прагнення до змістовності мовлення, до отримання нової корисної інформації при читанні та аудіюванні вступає в протиріччя з обмеженим матеріалом, яким вони володіють.

Як відомо, труднощі навчання іноземної мови пов’язані з тим, що вільне володіння нею не можливо без наявності мовних автома­тизмів (навичок). Поєднання слів у речення, речень у висловлюван­ня повинно здійснюватись швидко, без участі довільної уваги. А ця швидкість і мимовільність може бути досягнута лише при ав­томатизованому володінні мовним матеріалом.

Отже, навчальний процес повинен включати не лише чисто мов­леннєву, а й тренувальну (підготовчу) діяльність учнів. Тому поряд із вправами, націленими на навчання самостійного висловлювання, на його поступове ускладнення, повинні бути вправи, в яких учні багаторазово повторюють певні мовні зразки, здійснюючи операції підстановки, трансформації, детермінованого вибору мовних оди­ниць.

Таке розуміння логіки навчального процесу кладеться сучасни­ми методистами в основу типології уроку. Розрізняють уроки двох типів (класифікація запропонована Л.З.Якушиною):

1-й тип - це уроки, на яких діяльність учнів під керівництвом учителя спрямована переважно на оперування зада­ними мовними засобами у вузькому контексті стосовно ситуації. Інакше кажучи, це уроки, на яких виконуються переважно тренувальні (умовно-комунікативні) вправи.

2-й тип - це уроки, на яких діяльність учнів під керівницт­вом учителя спрямована в основному на зміст мовлен­ня стосовно теми в розгорненому контексті монологічного висловлювання або бесіди, текс­ту для читання /аудіювання (власне мовленнєві вправи).

Можливі й такі уроки, які умовно можна віднести до змішаного типу. На них виконуються як навчальні дії, характерні для уроків першого типу (наприклад, автоматизація граматичних структур в умовно-комунікативних вправах), так і навчальні дії, спрямовані на розвиток мовленнєвих вмінь (наприклад, побудова висловлювань з якої-небудь розмовної теми на засвоєному лексичному матеріалі).

Правильне планування уроків, точний відбір ефективних і ме­тодично адекватних вправ і способів їх виконання, правильне ви­значення послідовності етапів уроку, їхній логічний взаємозв’я­зок вимагають від учителя постійної творчої активності, глибокого аналізу матеріалу уроку, передбачення труднощів його засвоєння. Всі ці фактори в поєднанні з досвідом, що постійно накопичуються, і створюють те, що ми називаємо майстерністю вчителя.