2. Поняття фінансування та його форми. Класифікація форм фінансування за джерелами походження капіталу

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності.

Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).

О.О. Терещенко дає наступне визначення поняття «фінансування» – це процес залучення коштів та інших ресурсів для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку.

Існують такі форми фінансування:

• самофінансування;

• кредитування;

• бюджетне фінансування.

Економічний зміст самофінансування полягає у формуванні власних коштів підприємства після сплати всіх передбачених законодавством податків та інших обов’язкових платежів до бюджету. Самофінансування забезпечує за рахунок власних коштів розширене відтворення та вирішення певних соціальних завдань колективу, а найголовніше – на виконання інвестиційної програми підприємства.

Кредитування – полягає у залученні тимчасово вільних коштів банків, інших підприємств і організацій.

Бюджетне фінансування може надаватись у таких формах: бюджетні інвестиції, бюджетні дотації і субсидії.

Джерела фінансування, які використовує підприємство в процесі своєї фінансово-господарської діяльності, умовно можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні джерела фінансування:

• внески учасників, пов’язані із збільшенням статутного капіталу шляхом вкладення у підприємство грошових коштів, матеріальних цінностей, необоротних активів та ін.;

• амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів і суми відшкодування нематеріальних та інших необоротних активів;

• затрати, що відносяться на капітальний ремонт в частині, що йдуть на збільшення вартості основних засобів і фінансуються за рахунок власних фінансових ресурсів;

• збільшення власного капіталу в результаті дооцінки основних засобів;

• частина прибутку після сплати податків (чистий прибуток), формування резервного капіталу та фонду виплати дивідендів.

Зовнішнє фінансування проводиться на фінансовому ринку, який складається з позичкового ринку і ринку цінних паперів. Позичковий ринок – це сфера дії комерційних банків, де фінансування потреб підприємства здійснюється шляхом отримання кредитів. Ринок цінних паперів забезпечує фінансування підприємства шляхом залучення фінансових ресурсів на довгостроковій основі через продаж акцій і облігацій.

Існують такі види кредитів: банківський, комерційний, державний і лізинговий.

Банківський кредит – надається у вигляді довгострокових (для фінансування капітальних вкладень) та короткострокових (для фінансування поточних потреб) позик.

Для фінансування поточних потреб служить і комерційний кредит (одне підприємство надає відстрочку платежу іншому підприємству, своєму партнеру).

Державний кредит – це джерело фінансування підприємств і галузей народного господарства згідно з програмою економічного розвитку держави.

Лізинговий кредит – це оренда майна з правом подальшого його викупу.

Отже, форма фінансування підприємства залежить від виду фінансових ресурсів, які необхідно залучити для розширеного виробництва. Форма фінансування, при якій підприємство використовує власні кошти (тобто в нього є достатня кількість власних фінансових ресурсів), - досягається шляхом отримання високого рівня прибутку.