2. Фактори, що характеризують можливості підприємства щодо формування фінансових ресурсів із альтернативних джерел:

• достатність резервів, власного капіталу, сформованих в минулому періоді;

• вартість залучення додаткового акціонерного капіталу та додаткового позиченого капіталу – чим дорожчі зовнішні фінансові ресурси, тим більшу частину прибутку потрібно реінвестувати;

• доступність кредитів на фінансовому ринку;

• рівень кредитоспроможності акціонерного товариства, що визначається його поточним фінансовим станом – якщо ще не повністю використана позикова ємність підприємства і є можливість пролонгувати або залучити додаткові довгострокові кредити, зменшується потреба в нарощенні акціонерного капіталу, і дивідендна політика може бути більш виваженою.

3. Фактори, пов’язані з об’єктивними обмеженнями:

• обмеження правового характеру – дивіденди можуть виплачуватись лише з чистого прибутку та нерозподілено доходу;

• договірні обмеження – акціонерне товариство при виборі методів і форм виплати дивідендів повинно дотримуватися договірних обмежень, включених у його установчі документи;

• обмеження в зв’язку з недостатньою ліквідністю – якщо підприємство немає коштів на розрахунковому рахунку або їх еквівалентів, то дивіденди не виплачуються, або якщо виплата дивідендів приведе до неплатоспроможності підприємства;

• обмеження в зв’язку з розширенням виробництва – на стадії становлення підприємства шукають фінансові джерела розширення виробничих потужностей чи оновлення матеріально-технічної бази;

• фінансові обмеження – необхідність першочергового погашення заборгованості по зобов’язаннях з фіксованими виплатами (по кредитах, облігаціях, привілейованих акціях) зменшує дивідендний коридор, в межах якого може здійснюватися дивідендна політика;

• обмеження рекламно-фінансового характеру – в умовах ринку інформація про дивідендну політику підприємства вивчається аналітиками, менеджерами, брокерами і перебої у виплаті дивідендів може привести до зниження ринкової ціни акцій. Ступінь стабільності дивідендної політики служить для багатьох акціонерів індикатором успішної діяльності товариства.

4. Інші фактори:

• рівень дивідендних виплат підприємствами-конкурентами – низький рівень дивідендів може призвести до суттєвого зниження ринкової ціни акцій та їх масового перепродажу;

• кон’юнктурний цикл товарного ринку, на якому діє підприємство;

• невідкладність платежів по раніше отриманих позиках;

• можливість втрати контролю над управлінням товариством;

• склад акціонерів та їх пріоритети з точки зору їх переваг до поточних дивідендів чи до майбутніх доходів від реінвестування прибутку;

• рівень оподаткування прибутку та дивідендів;

• загроза зниження ринкового курсу у випадку масового продажу акцій акціонерами у разі відсутності дивідендів.

Етапами формування дивідендної політики є:

1 етап – оцінка основних факторів, що визначають формування дивідендної політики (4 вище перелічені групи);

2 етап - вибір типу дивідендної політики – здійснюється у відповідності з фінансовою стратегією акціонерного товариства з врахуванням оцінки окремих факторів.

3 етап - механізм розподілу прибутку – передбачає таку послідовність дій: з чистого прибутку формується резервний капітал; сума, що залишилася, ділиться на капіталізовану (використовується на виробничі та інвестиційні цілі) та споживану; споживана частина ділиться на фонд дивідендних виплат та фонд споживання персоналу акціонерного товариства (преміювання робітників, підтримання соціально-культурних заходів);

4 етап - визначення рівня дивідендних виплат на 1 просту акцію:

РДВ = (ФВДп – ФВДпр) / Ка, (5.1)

де, РВД - рівень дивідендних виплат;

ФВДп - фонд дивідендних виплат по простих акціях;

ФВДпр - фонд виплати дивідендів по привілейованих акціях;

Ка - кількість простих акцій.

5 етап - оцінка ефективності дивідендної політики – базується на визначенні відповідних показників.