1.4 Основні принципи бухгалтерського обліку

та фінансової звітності

Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід керуватися при вимірюваній, оцінці, реєстрації господарських операцій та при відображенні їх ре­зультатів у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах:

• обачність;

• повне висвітлення;

• автономність;

• послідовність;

• безперервність;

• нарахування та відповідність доходів і витрат;

• превалювання сутності над формою;

• історична (фактична) собівартість;

• єдиний грошовий вимірник;

• періодичність.

Обачність передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцін­ки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Це зумовлено невизначеністю певних по­дій, таких як погашення сумнівної заборгованості, термін корисної експлуатації основних засобів та ін. При цьому витрати та зобов'язання слід відображати

21

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання відомостей про ймовірність їх виникнення, а активи та доходи — лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені. Так, наприклад, втрати від нестачі та псування цінностей списують­ся на витрати безпосередньо після їх встановлення, а сума відшкодування цих збитків винною особою визнається тільки тоді, коли у підприємства є підстави вважати, що така сума буде повернена (надання згоди працівником, рішення суду тощо). Проте недоцільним є застосування надмірної обачності, яка може призвес­ти до створення прихованих або надмірних резервів.

Принцип повного висвітлення означає, що фінансова звітність повинна місти­ти всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вилинути на рішення, що приймаються на її основі. Користувачам надається доречна та достовірна інформація про фінансовий стан і результати ді­яльності підприємства.

Згідно з принципом автономності кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників, у зв'язку з чим особисте май­но та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Принцип послідовності передбачає постійне (із року в рік) застосування під­приємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтер­ського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності. До­тримання цього принципу є передумовою зіставності показників фінансових звітів за різні звітні періоди.

Відповідно до принципу безперервності фінансова звітність складається, ви­ходячи з припущення, що підприємство є безперервно діючим і його діяльність не буде припинена в доступному для огляду майбутньому. Таким чином припускаєть­ся, що підприємство не має ні наміру, ні потреби ліквідуватися або ж суттєво ско­ротити масштаби своєї діяльності. У цьому разі у фінансових звітах підприємство застосовує звичайні методи оцінки активів та зобов'язань.

Якщо керівництво має на меті або вимушене ставити питання про припинен­ня діяльності підприємства, фінансові звіти повинні складатися без застосування даного принципу. Це слід викласти у Примітках до фінансової звітності із зазна­ченням причини.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження, про сплати грошових коштів. Такий підхід до складання фінансових звітів дає можливість інформувати користувачів не тільки про отримання або виплату грошових коштів у минулому, а й про зобов'язання платити грошові кошти або їх надходження в майбутньому. При цьому доходи слід відображати в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати — на основі їх

22

ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

відповідності цим доходам. Принцип нарахування та відповідності забезпечує визна­чення фінансового результату звітного періоду шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Проте на практиці не всі витрати можна безпосередньо пов'язати з певними доходами. Витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з певними доходами, слід відображати в тому періоді, коли вони виникли.

Принцип превалювання сутності над формою зобов'язує операції обліковува­ти відповідно до їх економічної сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Сутність операцій або подій не завжди відповідає тому, що випливає з їхньої юри­дичної форми. Наприклад, підприємство може передати основні засоби у фінансо­ву оренду, хоча насправді право власності на об'єкти не переходить від орендодавця до орендаря. Однак ці активи зараховуються на баланс орендаря, оскільки до остан­нього перейшли всі вигоди і ризики, пов'язані з їх використанням.

Принцип історичної (фактичної) собівартості передбачає, що пріоритетною є оцінка активів і зобов'язань підприємства, виходячи із фактичних витрат на їх виробництво та придбання. Проте пріоритетність історичної (фактичної) собівар­тості стосується головним чином первісної вартості активів і зобов'язань. На прак­тиці можуть застосовуватися й інші методи оцінювання. Наприклад, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги може оцінюватися за чистою вартістю реалізації, фінансові інвестиції — за справедливою вартістю тощо.

Згідно з принципом єдиного грошового вимірника вимірювання та узагаль­нення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здій­снюється у єдиній грошовій одиниці. Вітчизняні підприємства ведуть бухгалтер­ський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України — гривні. Проте це не означає, що в бухгалтерському обліку не можуть використовуватися інші види вимірників. При організації аналітичного обліку застосовуються нату­ральні і трудові вимірники, а операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Принцип періодичності припускає можливість розподілу діяльності підприєм­ства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Звітним періодом для складання фінансової звітності в Україні є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року.