12.5 Сутність, значення і види калькуляції

Одним із найважливіших економічних показників діяльності підприємства є собівартість. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, виконаних робіт і наданих послуг називається калькуляцією. Калькуляція — заключний етап обліку витрат на виробництво і виходу продукції (робіт, послуг), у процесі якого групуються витрати й обчислюється собівартість продукції (робіт, послуг). її визна­чають діленням фактичних витрат на кількість одержаної продукції (робіт, послуг).

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток

673

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

і вдосконалення виробництва та для обгрунтування цінової політики підприємства. Калькуляції дають змогу приймати більш оптимальні управлінські рішення, повні­ше використовувати резерви економії.

Розрізняють планову, фактичну (звітну), провізорну (очікувану) і норматив­ну собівартість. Планову собівартість обчислюють, виходячи з планових витрат і планового обсягу продукції (робіт, послуг) шляхом ділення першого показника на другий. Фактичну собівартість розраховують на підставі фактичних виробничих витрат і одержаної продукції (робіт, послуг) за звітний період.

Провізорну собівартість сільськогосподарські підприємства визначають станом на 01.10 за фактичними даними про витрати і вихід продукції за 9 місяців звітного року й очікуваними показниками за IV квартал. Цей показник має велике значення для прогнозування результатів діяльності підприємства.

Нормативну собівартість розраховують на базі норм, які діють у господарстві з витрачання кормів, насіння, добрив, палива, електроенергії, інших матеріалів та планово-облікових цін на товарно-матеріальні цінності, роботи й послуги, а також норм виробітку і розцінок за продукцію та роботи.

Нині порядок розрахунку фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) нор­мативними документами не регламентується. Затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132 Методичні рекомендації з пла­нування, обліку і калькулювання продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств мають рекомендаційний характер і можуть агроформуваннями не використовуватися. Тому вибір конкретних методів калькулювання входить до компетенції підприємства і залежить від потреб отримання необхідної інформації для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Застосування кон­кретних методів калькулювання необхідно обов'язково відобразити в наказі про облікову політику підприємства.

12.6 Облік витрат допоміжних виробництв

12.6.1 Загальні положення обліку витрат допоміжних виробництв

Допоміжними у сільськогосподарських підприємствах вважають виробниц­тва, які обслуговують основні галузі (рослинництво, тваринництво, промислові виробництва), виконуючи окремі роботи чи надаючи різні послуги. До них нале­жать: ремонтно-механічні майстерні, вантажний автотранспорт, електро-, водо-, газо- й теплопостачання, холодильні установки, жива тяглова сила (гужовий транспорт)та ін.

674

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Облік витрат і виконаних робіт та наданих послуг допоміжних виробництв ведуть на активному, операційному, калькуляційному рахунку 23 «Виробництво» на окремому субрахунку 234 «Допоміжні виробництва». За дебетом субрахунка відображають витрати на утримання допоміжних виробництв, а за кредитом — ви­конані роботи, надані послуги, одержана продукція та вироби. Субрахунок 234 може мати в кінці року сальдо за дебетом, яке показує наявність незавершеного виробництва (не закінчений капітальний або поточний ремонт техніки в ремонтній майстерні і т. ін.).

До субрахунка 234 «Допоміжні виробництва» відкривають субрахунки друго­го порядку:

• 2341 «Ремонтні виробництва»;

• 2342 «Автомобільний транспорт»;

• 2343 «Енергетичні виробництва»;

• 2344 «Водопостачання»;

• 2345 «Гужовий транспорт»;

• 2346 «Інші виробництва».

На субрахунку 2341 обліковують витрати ремонтної майстерні на технічне обслуговування, капітальний і поточний ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, а також на виготовлення запасних частин, інструментів та інвентаря.

На субрахунку 2342 відображають витрати на утримання й експлуатацію ван­тажного автотранспорту.

На субрахунку 2343 здійснюють облік витрат на виробництво електроенергії власними електростанціями, на утримання енергетичного господарства та одержаної зі сторони енергії.

На субрахунку 2344 обліковують витрати на утримання й експлуатацію ар­тезіанських свердловин, водосховищ, водозабірних вузлів, водопровідних ліній, а також вартість води, одержаної від сторонніх організацій.

На субрахунку 2345 ведуть облік витрат і виконаних робіт та виходу продукції за живою тягловою силою.

На субрахунку 2346 відображають витрати інших видів допоміжних вироб­ництв (газопостачання, холодильні установки, залізничний транспорт, теплопо­стачання, друкарні тощо).

Аналітичний облік здійснюють за видами робіт чи виробництв. Витрати у до­поміжних виробництвах обліковують у розрізі встановленої номенклатури статей. Приблизний перелік статей витрат такий:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Паливо та мастильні матеріали.

4. Корми.

675

бухгалтерський облік в агроформуваннях

5. Сировина та матеріали.

6. Роботи й послуги.

7. Витрати на ремонт необоротних активів.

8. Інші витрати на утримання основних засобів.

9. Інші витрати.

10. Загальновиробничі витрати.

До статті «Витрати на оплату праці» включається основна й додаткова оплата праці працівників допоміжних виробництв (ремонтним робітникам, завідувачу рем-майстерні, інженерам, механікам, водіям, завідувачу гаражу, диспетчерам, електро­монтерам, мотористам, кочегарам, слюсарям газового господарства, конюхам та ін.).

До статті «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• внесок на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням та похован­ням;

• внесок на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• внесок на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

До статті «Паливо та мастильні матеріали» включається вартість палива та мастильних матеріалів, використаних на виконання технологічних операцій (на роботу вантажного автотранспорту, електродвигунів, на ремонт і обкатку після ремонту техніки тощо).

У статті «Корми» відображається вартість кормів власного виробництва та придбаних, використаних на годівлю дорослої робочої худоби.

До статті «Сировина та матеріали» включається вартість сировини, матеріалів, запасних частин, використаних для потреб допоміжних виробництв.

У статті «Роботи та послуги» відображаються витрати на роботи й послуги власних допоміжних виробництв та вартість послуг виробничого характеру сто­ронніх організацій.

До складу статті «Витрати на ремонт необоротних активів» включають оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи працівників, зайнятих на ремонті буді­вель, споруд, обладнання та інших основних засобів допоміжних виробництв (ко­нюшні, гаражі, реммайстерня, електростанції, лінії електропередач, трансформатор підстанцій тощо), вартість послуг сторонніх організації та власних майстерень з ре монту таких основних засобів, вартість ремонтних та будівельних матеріалів і т. ін.

До статті «Інші витрати на утримання основних засобів» включаються ви трати на оплату праці персоналу, який обслуговує необоротні активи, механіків сторожів; місць зберігання техніки; амортизаційні відрахування (будівлі та об ладнання реммайстерні, автомобілів, приміщення й обладнання гаражу, основ-них засобів електростанцій, ліній електропередач, трансформаторів підстанцій,

676

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

робочих коней, споруд, будівель для транспортних засобів, закріплених за живою тягловою силою, холодильних установок і камер на замороження, охолодження та зберігання продукції тощо).

У статті «Інші витрати» відображаються витрати, що безпосередньо пов'язані з функціонуванням допоміжних виробництв, і не включені до жодної з вищенаве-дених статей, а саме: вартість спецодягу і спецвзуття, що видаються працівникам допоміжних виробництв, а також інших малоцінних і швидкозношуваних пред­метів; вартість підстилки для робочої худоби (соломи, торфу, тирси); платежі за страхування майна, тварин; витрати на будівництво й утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин; витрати на лікування й ветеринарне обслуговування живої тяглової сили; витрати на техніку безпеки та охорону праці та ін.

У статті «Загальновиробничі витрати» відображаються бригадні, цехові й загальновиробничі витрати. До загальновиробничих відносять витрати на оплату праці працівників апарату управління допоміжних виробництв та витрати на відря­дження; орендну плату; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підроз­ділів допоміжних галузей. Як правило, загальновиробничі витрати в сільськогоспо­дарських підприємствах обліковуються тільки по ремонтних майстернях.

Собівартість одиниці робіт, послуг допоміжних виробництв визначається ді­ленням суми витрат на обсяг робіт та послуг.

Фактична собівартість робіт, послуг усіх видів допоміжних виробництв, крім ЖТС, розраховується щомісяця, і за цією оцінкою відноситься на споживачів. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому, оцінюються за плано­вою собівартістю і не коригуються. Аналітичні рахунки закриваються в такій послі­довності: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт.

Послуги живої тяглової сили калькулюються один раз у кінці року.