9.6.3 Облін особового складу працівників

Право кожного громадянина на працю реалізується шляхом укладання трудо­вого договору у письмовій формі. За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудо­вого розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умо­ви праці, необхідні для виконання цієї роботи. Трудовий договір може бути:

• безтерміновим, тобто укладеним на невизначений термін;

• терміновим, тобто укладеним на певний термін (наприклад, тимчасова чи се­зонна робота);

• укладеним на час виконання певної роботи.

567

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРООРМУВАННЯХ

Однією з форм трудового договору є контракт. Трудовий контракт укладається тільки з тими працівниками, які працевлаштовуються на визначений термін або на час виконання певного завдання (робіт). Трудовий контракт оформляється у двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, і зберігаються у кожної з сторін.

Іноді на підприємствах за необхідності з громадянами укладаються трудові угоди на виконання різних видів робіт. Трудова угода за своєю сутністю є цивіль­но-правовим договором, а саме — одним із видів договорів підряду або послуг.

Предметом трудової угоди є певний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення чи доручення. Згідно з умовами трудової угоди громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індиві­дуально певну роботу, в т. ч. і на свій ризик, яка полягає у здійсненні лише фактич­них дій, наприклад, ремонт даху, фарбування стін тощо.

При виконанні роботи за трудовою угодою не оформляється заява про прийман­ня на роботу, не видається наказ, не вносяться записи до трудової книжки і т. ін.

Трудова угода завжди оформляється письмово у вигляді договору, з вказуван­ням конкретної роботи, завдання або замовлення. Оплата виконаних робіт (послуг) за договором підряду (трудовою угодою) проводиться, як правило, після оформ­лення акту приймання — здачі робіт (послуг).

Первинними документами з обліку чисельності робітників і службовців є: наказ про прийняття на роботу (ф. № П-1), особова картка (ф. № П-2), алфавіт­на картка (ф. № П-3), особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф. № П-4), наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. № П-5), наказ (роз­порядження) про надання відпустки (ф. № П-6), наказ (розпорядження) про при­пинення трудової угоди (ф. № П-8).

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспек­тор по кадрах або інша уповноважена на це особа.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть її на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 днів. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи. Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або іншій документ про освіту чи професійну підготовку.

Трудові книжки працівників зберігаються на підприємстві. Записи в них при прийманні на роботу, звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводи­тись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посилан­ням на відповідну статтю, пункт закону.

568

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

До трудової книжки вносяться відомості про працівника, роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, нагородження й заохочення, винаходи й раціоналі­заторські пропозиції. Стягнення до трудової книжки не заносяться. З кожним запи­сом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення ознайомлюють працівника під розписку в особистій картці. Якщо у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповню­ється вкладишем. Трудову книжку видають працівникові в день його звільнення.

При виписуванні трудової книжки, вкладиша до неї або її дубліката з праців­ника стягується сума їх вартості.

Трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні, зберіга­ються протягом двох років у відділі кадрів підприємства, а після цього терміну — в архіві підприємства протягом 50 років. По закінченні зазначеного терміну трудові книжки можна знищити в установленому порядку.

Для обліку трудових книжок на підприємстві ведуть Книгу обліку бланків тру­дових книжок і вкладишів до них (ф. № П-9) і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-10). Обидві Книги мають бути пронумеровані, прошну­ровані й затверджені підписом керівника та головного бухгалтера підприємства.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігають у бухгалтерії під­приємства і обліковують як документи суворої звітності. Щомісяця особа, відпо­відальна за ведення трудових книжок, подає в бухгалтерію підприємства звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них. На використані бланки трудових книжок або вкладишів складається акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них (ф. № П-11).

На кожного працівника підприємства заповнюють за встановленою формою особову картку. Записи в ній здійснюють на підставі паспорта, трудової книжки, вій­ськового квитка, диплома (свідоцтва про закінчення навчального закладу), наказів про приймання, переведення, звільнення тощо. На керівних та інженерно-технічних працівників, службовців, матеріально відповідальних осіб та наукових працівників, крім особових карток, заповнюється також особовий листок з обліку кадрів.