6.1.3 Оцінка основних засобів

У залежності від способу придбання основних засобів (купівля, створення, об­мін, безкоштовне отримання тощо) передбачено декілька їх оцінок.

Новопридбані об'єкти основних засобів зараховують на баланс підприємства за первинною вартістю. Первинна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, спла­чених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первинна вартість об'єкта основних засобів включає: ' суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконані буді­вельно-монтажні роботи (без непрямих податків);

• реєстраційні збори, держмито й аналогічні платежі, що здійснюють у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (виготовленням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

• витрати зі страхування ризиків з доставки основних засобів;

• витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. Первинна вартість об'єкта основних засобів може змінюватися у зв'язку з по­ ліпшенням об'єкта (модернізацією, модифікацією, добудовою, реконструкцією),

297

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

його частковою ліквідацією або переоцінкою. Витрати з технічного огляду, техніч­ного обслуговування і ремонту (незалежно від суми та співвідношення до вартості основних засобів), що не призводять до збільшення майбутніх первинно очікува­них економічних вигід від використання об'єкта, а здійснюються для підтримки його в робочому стані, включаються до складу витрат.

До складу первинної вартості основних засобів не включаються, а відобража­ються у складі витрат:

• витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі основного засобу;

• понаднормативні суми відходів, понаднормативні витрати на оплату праці;

• загальногосподарські витрати.

При безоплатному отриманні основних засобів, а також активів, одержаних в результаті бартерних операцій і внесених до статутного капіталу підприємства, оприбуткування їх здійснюються за справедливою вартістю. Справедливою вар­тістю придбаних необоротних активів є: землі та будівель — їхня ринкова вартість; машин та устаткування — ринкова вартість, у разі відсутності даних про таку вар­тість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання), за вирахуван­ням суми зносу на дату оцінки; інших основних засобів — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання), за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

У господарській практиці обмінні операції можуть здійснюватися подібними та неподібними активами. Подібна справедлива вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої вартості іншого активу, що бере участь в об­мінній операції.

Первинна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта, із включенням різниці до витрат звітного періоду.

При обміні об'єкта основних засобів на неподібний об'єкт первинна вартість придбаного об'єкта дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їхніх еквівалентів, яка була передана (отримана) під час обміну.

Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних ак­тивів, товарів, готової продукції тощо дорівнює їхній собівартості, яка визначається згідно з П(С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Балансовою вартістю основних засобів є сума, за якою вони наведені у балансі після вирахування з первинної вартості суми накопиченої амортизації (накопиче­ного зносу). Балансова (залишкова) вартість основних засобів може змінюватися внаслідок амортизації, переоцінки, в результаті додаткових витрат, зроблених під­приємством після надходження об'єкта.

298

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після її переоцінки. Під­приємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість да­ного об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Коли переоцінюється певний об'єкт основних засобів, треба переоцінити всі об'єкти групи основних засобів, до якої належать цей об'єкт. У разі незначного коливання ринкової вартості основних засобів достатньо проводити їх переоцінку кожні 3 або 5 років.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, в подальшому має проводитися з такою регулярністю, аби їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліо­течні фонди, якщо амортизація їхньої вартості здійснюється за спрощеними мето­дами (50 : 50 або 100 %).

Переоцінена вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс пе­реоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первинної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат звітного періоду.

Ліквідаційною вартістю основних засобів є сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за ви­рахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Ліквідаційна вартість основних засобів необхідна, аби розрахувати вартість основних засобів, яка підля­гає амортизації. Вартість, яка амортизується, — первинна або переоцінена вартість необоротних активів, за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

У разі вибуття основних засобів з експлуатації в результаті їх реалізації, без­оплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом їхню вартість списують з балансу. Фінансовий результат від списання основних засобів розрахо­вують як різницю між балансовою вартістю об'єкта та очікуваною чистою сумою надходження від його продажу або ліквідації. Сума очікуваного відшкодування — найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

У разі, коли об'єкт основних засобів вибуває з експлуатації та зберігається для продажу, його відображають у балансі в складі оборотних активів за нижчою з двох оцінок: за балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності, за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їхнього виробництва та реалізацію.

299

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ