22. В чому сутність "псування" національної монети і до яких наслідків воно може привести економіку країни?

В період раннього меркантилізму уряд займався "псуванням" нац.монети, знижуючи її вартість і вагу з надією зацікавити купців обмінювати їх гроші на іноземні і купувати більше товарів. Перетворення грошей в умовний знак, фіксований на співвідношення золотих і срібних монет, які були в обігу, виправдовувалася як фактами обігу неповноцінних грошей, так і помилковою констатацією того, що з. і с. є грошима завдяки їхнім прир.якостям, виконуючи функції міри і вартості, скарбу і світових грошей.

25. Які соціально-економічні передумови виникнення класичної школи політекономії?

Класичну політекономію започаткували у брацтві видатних її працівників: У. Петти, Адам Сміт, Давід Рікардо. Вони досліджували виробництво і обіг, суть товарно-грошових відносин , походження прибутку. Сміт і Рікардо виявили що прибуток підприємця втілює неоплачену працю найманих робітників. Д. Рікардо відкрив закономірність яка виражала співвідношення між оплаченною працею та не оплаченною(прибуток підприємця) і довів що прибуток буде зростати або зменшуватись у тій самій пропорції в якій буде зростати або зменшуватись заробітна плата. Отже класична політекономія започаткувала трудову теорію вартості. W=C+V+M, де (C+V) –зароб.плата, a M – додаткова вартість.

27. В чому полягають антимеркантилістичні погляди у. Петгі на суть багатства?

Уільям Петті - засновник ПЕ в Англії. "Політична арифметика" Петті була прообразм статистики, Петті прозорливо писав про важлдивість вирахування нац.доходу і нац.багатства країни - показників, які відіграють у сучасній статистиці та економіці важливу роль. Всупереч меркантелістам стверджував, що багатство країни створюється насамперед працею та її результатами, заперечуючи особливу роль грошей у госп.житті. Показав, що гроші самі по собі не констатують багатство.

23. Порівняйте трактовкн грошей і їх функцій в періоди раннього і пізнього меркантилізму.

Ранній меркантелізм виник ще до великих відкриттів і тривав до середини 16ст. Найвизначніший представник - У.Стаффорд (Англія). на цьому етапі торг.зв"язки між країнами були розвинені слабо. Для досягення позитивного сальдо у зовн.торгівлі вважали необхідними встановити найвищі ціни на експортні товари, в цілому обмежувати імпорта товарів, не допускати вивезення із країни золота і срібла (багатства держави). Теорія раннього м-зму розцінюється як теорія "грош.балансу". Її представники не мали чіткого уявлення про зв"язок торгівлі і грош.обігу. Уряд займався "псуванням" нац.монети, знижуючи її вартість і вагу з надією зацікавити купців обмінювати їх гроші на іноземні і купувати більше товарів. Перетворення грошей в умовний знак, фіксований на співвідношення золотих і срібних монет, які були в обігу, виправдовувалася як фактами обігу неповноцінних грошей, так і помилковою констатацією того, що з. і с. є грошима завдяки їхнім прир.якостям, виконуючи функції міри і вартості, скарбу і світових грошей.

Пізній меркантелізм тривав з другої половини 16ст до середини 17ст. Зв"язки між країнами стають розвиненими і регулярними. Цьому сприяло заохочення розвитку нац.пром-ті і держ.торгівлі. Щоб досягти активного торг.балансу потрібно: завоювати зовн.ринок, пропонуючи дешеві товари та перепродаючи товар одних країн в інші; дозволяти імпорт товарів, крім предметів роскоші; вивозити золото і срібло для здійснення вигідних торг.угод шлхом посередництва, тобто для збільшення їх маси у країні і збереження акт.торг.балнсу. Пізіні м-сти змінили акцент у теорії монетаризму, протиставляючи ідеї "гр.балансу" ідею "торг.балансу", згідно з якою держава сиає тим багатшою, чим більшою є різниця експорту і імпорту. Вважали, що цінність грошей перебуває у зворотній залежності від їх кількості, а рвіень цін на товари прямо пропорційний кількості грошей. Цих ідей притримувались Томас Мен, Джон Локк, Річард Кантільон, Джон Ло, Жан-Батіст Кольбер, Антуан Монкретьє.