141. Особливості соціально-психологічного інституціоналізму т. Веблена.

Веблен фундатор не тільки інституціоналізму взагалі, але й його соц.-псих. напрямку. Веблен став першим ек-том, що показав неспроможність ек-го лібералізму в умовах панування монополії, регулювання ек-го життя і обгрунтував необхідність соц-го контролю над господарською діяльністю.

Він започаткував новий методологічний прийом – технологічний детермінізм. Прогнозував панування технократії в майбутнєму р-ковому суспільстві, засуджував панування монополій і фінансових олігархій, що до нього не робив жоден ек-ст.

Основними елементами р-кової ек-ки Веблен вважає машинне виробництво (індустрію) і систему підприємства (бізнес). Він стверджує, що матеріальною основою сучасної цивілізації є індустрія, а прямуючою силою – бізнес. Стверджує, що метою і ститмулом для підприємця слугують одержання прибутку,а тому виникає суперечність дихотомія між інтересами розвитку виробництва і інтересами підприємців.

На думку Веблена дихотомія загострюється з екон-м розвитком, коли монополії збільшують свої прибутки фіктивним капіталом, що втілений у цінних паперах, а не за рахунок зростання власного виробництва. До рушійних сил Веблен відносить такі інституції: 1. Батьківські почуття. 2. Інстинкт майстерності. 3. Задоволення від виконаної роботи. 4. Тягу до праці і знань.

В основу теорії Веблена закладено соц-й дарвінізм, тобто він дозволядав еволюцію суспільства, грунтуючись на теорії еволюції природи Дарвіна. Він також виходив з принципів взаємозв’язку і взаємозумовленості усіх суспільних відносин, в тому числі екон-х і соц-о-психол-х.

143. Особливості емпіричного інституціоналізму В. Мітчелла.

У своїй основній праці “Економічні цикли”, Мітчелл намагається використовувати статистику для доведення справедливості основних положень інституціоналізму. Він запозичив у Веблена еволюційно-генетичний метод дослідження і вважав соціальну психологію основним чинником економічного прогресу. Заслуга Мітчелла полягає в слідуючому: 1. з’ясував вплив на економічні фактори нескінченних чинників. Це психологія поведінки, застосовував широкий масив статистичних даних по фактичним матеріалам в математичній обробці. 2. спробував обгрунтувати концепції безкризового економічного циклу за допомогою різних варіантів державного регулювання економікою.

Інституціоналізм Мітчелла не мав критичної спрямованості. Його вабив голий емпіризм, який сприяв втраті інституціоналізмом тієї популярності, яку він отримав завдяки Веблену і Коммонсу.

145. У чому сутність концепції “народного”, “колективного” капіталізму г. Мінза та а. Берлі.

Теорія “народного” капіталізму складається з трьох елементів

1. теорія “демократизації капіталізму”, або “диффузії власності”. Вона визначає, що основні закони розвитку капіталізму приводять до зміни в структурі капіталістичної власності. Якщо для капіталізму епохи вільної конкуренції характерною була приватна власність, то для сучасного капіталізму характерною є різноманітність форм власності: індивідуальна, монопольна, державна, акціонерна. Головною формою підприємств є акціонерна, тобто розповсюдження акцій серед населення. Трактується буржуазними монополістами як дифузія власності. Власник дрібних акцій в цих умовах перетворюється у співласника акціонерних підприємств, стає співласником народного капіталу.

2. теорія “управлінської революції”. Прибічники цієї теорії стверджують, що з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників відходить на друкий план, або зовсім зникає. І встановлюється влада найманих управлінців (менеджерів). Вони є “повіренними народу” і керуютьсяч не мотивами прибутку, а суспільними інтересами.

3. теорія “революції доходів”. Прибічники цієї теорії стверджують, що в розвинутих кап. Країнах відбувся корисний переворот в розподілі нац. доходу суть якого полягає у вирівнюванні доходів між різними класами і верствами кап. суспільства.

Концепція “колективного капіталізму” Мінза і Берлі склалась в 60-х р.р. 20-го ст. А започаткована була ще в 30-х., коли М. і Б. висунули ідею про те, що акціонерні товариства уже не являються приватними, а виступають як колективні. В їх трактуванні, корпорація із організації приватної власності перетворюється в “соціальний інститут”, який не виступає інструментом приватної власності, і його метою не являється максимізація прибутку.