140. Назвіть основні напрями інституціоналізму і в чому їх особливості.

1. Соціально-психологічний напрям.

Т. Верлен – гострий супротивник “чистої ек.науки”, рішуче заперечував тезу неокласичної теорії добробуту, згідно з якою конкуренція при певному обмеженні веде до оптимальних результатів. Став першим економістом, хто показав неспроможність ек. лібералізму за умов панування монополій і обґрунтував необхідність “соц. контролю” над госп. діяльністю. Започаткував новий прийом – технологічний детермінізм, передбачив “панування технократії” в майбутньому ринк. суп-ві. Основними елементами ринкової економіки вважав машинне виробництво(індустрію) і систему підприємництва (бізнес). На відміну від протиставлення класів робітники-капіталісти, Верлен протиставляв “технократів” “бізнесменам”, перші зайняті корисними вир. функціями, а другі – фін. діяльністю і не виконують корисної роботи, утворюючи “бездіяльний клас”. До рушійних сил розвитку вир-ва відносив батьківські почуття, задоволення від виконаної роботи, потяг до праці і знань, які передаються з покоління в покоління через сімейне виховання, що згодом переростає в турботу про суспільство, про все людство. В основі методології – соціальний дарвінізм, він розглядав еволюцію суп-ва, виходив з принципу взаємозв‘язку і взаємозумовленості всіх суп. відносин, в тому числі ек. та соціально-психологічних. Еволюційна теорія здійснює, за його словами, дослідження походження і розвитку ек. інституцій і розглядає ек. систему як кумулятивний процес, а не само регульований механізм. Еволюція суп. стр-ри – процес природного відбору ін-титуцій в боротьбі за існування. А немарксистська позиція Веблена очевидна з того, що він виступав проти класової боротьби і диктатури пролетаріату, за повільну еволюцію суп-ва на грунті реформ рин. ек-ки.

2. Соціально-правовий інституціоналізм.

Соц-правову течію раннього інституціоналізму заснував Коммонс. Досліджував вплив таких колективних ін-титуцій, як сім‘я, виробничі корпорації, тред-юніони (профспілки), держава на реформування ринкових відносин, виявивши себе прихильником юридично-правового рег-ня ек.життя. Ек.погляди Коммонса – поєднання юр. концепції в ек-ці з теорією гр. корисності австрійської школи. Всі явища ек. життя тлумачив як своєрідні правові угоди, які розподіляв на 3 групи: ринкові, адміністративні і розподільчі. В Коммонса, як і в Веблена, на передньому плані знаходиться сфера обігу, а не вир-ва, основну увагу приділяв операціям з цінними паперами. Оперуючи багатим фактичним матеріалом і підтримуючи традиції американського прагматизму, Коммонс вважав людський розум здатним вирішити будь-які актуальні проблеми, якщо тільки правовими засобами спрямовувати його в правильне русло.

3. Кон‘юнктурно-статистичний інституціоналізм.

У. Мітчелл наполягав на взаємозв‘язку ек. проблем з неекономічними, особливо з проблемами соціології, культури та іншими, які зумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей. Але його інст-зм полягає в збиранні стат. даних, які в подальшому стали б підґрунтям для пояснення гіпотез. Критикуючи процес побудови складних ек. моделей, він запропонував спиратись на прямі спостереження, не пов’язані з попередніми пропозиціями і зорієнтовані на всебічні виміри спостережних фактів. Особистий внесок Мітчелла полягає у виявленні впливу на ек. фактори неек. факторів за допомогою конкретного вивчення цифрових показників і виявлення закономірностей у коливаннях (кон‘юнктури) цих показників на базі широкого масиву стат. даних з фактичного матеріалу та їх мат. обробки. Мітчелл зробив спробу обґрунтувати концепції безкризового циклу за допомогою різних варіантів державного втручання в ек-ку. Він і його школа створили нову галузь ек.науки – економетрику, яка до кінця другої світової війни стала найбільш динамічною галуззю ек.науки