74. Які класи суспільства визначає Маркс і у чому сутність теорії доходів та їх поділу?

Хоча "най­мані робітники, капіталісти, землевласники утворюють три великі кла­си сучасного суспільства, яке грунтується на капіталістичному способі ви­робництва", і їхні доходи — заробітна плата, прибуток, рента — є "триєдиною формулою, яка охоплює всі таємниці суспільного процесу ви­робництва", та все ж таки ознакам основних класів відповідають два, а не три класи. Справа в тому, що з розвитком капіталізму, вважає автор "Капіталу", значення ренти як джерела доходу через зростаючу індустрі­алізацію всієї економіки буде зменшуватись, тому залишається два ве­ликі джерела доходів — прибуток і заробітна плата і два великі класи — пролетарій, що являє собою робочу силу, і капіталіст, який привлас­нює додаткову вартість.

75. Трактування к.Марксом категорії „капіталу”, поняття „органічна будова капіталу”, „норма експлуатації”.

у визначенні категорії "ка­пітал", її сутність характеризує як "засіб експлуатації" робітника і вста­новлення влади над робочою силою. У К. Маркса, однак, є ще два трактування "капіталу". Одне із них оче­видне, коли він пише, що " приєднуючи до їх (товарів) мертвої предмет­ності живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість — минулу, здійснену, мертву працю в капітал, в самозростаючу вартість, в живе чу­довисько, яке починає "працювати" . Інше трактування очевидне у вказівках автора "Ка­піталу" про взаємозв'язок походження додаткової вартості і самозростан­ня капіталу. Елементом нового в теорії капіталу К. Маркса можна назвати поняття "органічна бу­дова капіталу", яке являє собою вартісне співвідношення між постійним і змінним капіталом. Саме через це поняття він переходить потім до ще більш важливої характеристики — норми експлуатації, яка визначається як відношення між додатковою вартістю і змінним капіталом.

76. У чому полягає сутність „теорії додаткової вартості” к.Маркса?

Виробництво додаткової вартості — одна з ключових проблем праці „Капітал” фундаментальне положення теоретичного аналізу взаємовідносин двох основних класів: найманих робітників і капіталістів — власників засобів ви робництва.

За Марксом, товар, по перше, спроможний задовольняти потреби людей, по друге, виробляється для обмін. В основі цієї двоєдиної якості лежить положення про двоїстий характер праці. В умовах товарного виробництва праця виробників є, з одного боку, конкретною працею, яка створює споживну вартість, а з іншого - абстрактною, яка створює вартість. Праця — творець вартості — а для інших, для обміну, для продажу на ринку. В основі вартості товару лежить праця найманого робітника. Всі товари є продуктами люд­ської праці. Вимірником вартості товарів служать витрати робочого часу— усереднені витрати. Найманий робітник отримує за свою роботу заробітну плату Заробітна плата оплачує не працю, а специфічний товар — "робочу силу" Особ­ливість робочої сили полягає в тому, що вона має властивість створювати продукт (товар), вартість якого вище вартості самої робочої сили. Капіталіст, наймаючи робочу силу, оплачує її здатність до праці. У результаті створюється різниця між вартістю товару, і вартістю робочої сили — заробітною платою. Ця різниця і являє собою додаткову вартість — частину матеріалізованої у товарі праці робітника, яка безплатно присвоюється власником підприємства. Додаткова вартість лежить в основі доходів власників капіталів — підприємницького прибутку, торговельного прибутку, відсотка.