157. Які теорії виділяють у сучасному кейсіанстві?

Погляди Дж. М. Кейнса повністю панували у світовій економічній науці протягом 40-60-х років. Особливості соціально-економічного розвитку ринкового господарства після Другої світової війни зумовили певну еволюцію кейнсіанського вчення. Проте у післявоєнні роки на передній план висуваються не проблеми пов­ної зайнятості і економічної рівноваги: як це було у моделі Кейнса, а проб­леми стабільного економічного зростання. Саме у цьому напрямку еволю­ціонувала кейнсіанська економічна теорія. Вона поступово модифікувалась у сучасне кейнсіанство, концепцію якого розвивали британці Дж. Гікс, Р. Гаррод, Н. Калдор.

Неокейнсіанці акцентують увагу на проблемах економічної динаміки як важливої теоретичної основи економічної політики держави. Особливість неокейнсіанства полягає у відстоюванні систематичного і прямого, а не спорадичного і опосередкованого, як у Кейнса, впливу держави на економічні процеси. Відбувся перехід від теорій зайня­тості. орієнтованих на антициклічне регулювання економіки, до теорій еконо­мічного зростання, пошуку умов забезпечення його стабільних темпів.

В сучасному кейсіанстві виділяють такі теорії:

1. державного регулювання економіки;

Проблеми розширення державного впливу на ринкову економіку досліджу­вали насамперед американські неокейнсіанці А. Хансен, С. Гарріс, Дж. М. Кларк. Опираючись на вчення Дж. М. Кейнса, вони вважали за доцільне збільшити податки із доходів домашніх господарств, для розширення державних витрат і тим самим сукупного попи­ту. Вони закликали не зупинятись навіть тоді, коли це збільшує інфляцію і розширює дефіцит державного бюджету. Модифікуючи кейнсіанські уявлення, вони пропонували замінити перма­нентне (безперервне) регулювання приватних і державних інвестицій на манев­рування державними витратами у залежності від економічної кон’юнктури. Так, зокрема, у періоди піднесення економіки інвестиції пропонувалось обме­жити, а в періоди зниження темпів зростання чи спаду – збільшити, не дивля­чись навіть на можливий бюджетний дефіцит.

2. моделі рівноваги, зростання і циклу;

Визначається у моделі IS-LM англійського вченого Гікса. Вона показує взаємозалежність товарного і грошового ринків, що реглюються різними екномічними агентами за допомогою фіскальної і монетарної політики. У цій моделі рівновага обох ринків забезпечується рівноважною ставкою відсотку.

3. “криві Філіпса”.

Ця концепція визначається в проблемі залежності зайнятості від змін заробітної платні і інфляції. Ці залежності у сучасній економічній науці відображаються т. з. Кривими Філіпса. А. В. Філіпс, опираючись на висновки Дж. М. Кейнса і використавши вели­чезний масив фактичних даних майже за сторіччя, довів існування оберненого функціонального зв’язку між зміною ставок заробітної плати і чисельністю безро­бітних, відобразивши його графічно у вигляді оригінальної кривої Філіпса.

155. Які шляхи державного регулювання економіки пропонує Дж. М. Кейнс?

Особливе значення в кейсіанській теорії відводиться питанню про державне регулювання р-кової ек-ки. Кейнс стверджував, що закономірності мікроекономіки, тобто сфери окремого господарського суб’єкту не співподають із закономірностями макроек-ки і тому виникає потреба активного втручання держави в процеси відтворення для узгодження інтересів фірм і суспільства.

Ідеї вільної конкуренції, що під тиском монополії до кінця 30-х років модифікувались у недосконалу конкуренцію Кейнс протиставляє ідею державного ринкового регулювання. Монополізація економіки відігравала механізм вільного ціноутворення і він уже не міг автоматично відновлювати ринкову рівновагу, а тому на думку Кейнса в цих умовах ринкове господарство буде постійно знаходитись у стадії депресії.

Кейнс стверджував, що в ринковій ек-ці 20-го століття механізм самозцілення вже відсутний і тому вона невзмозі самостійно відновити втрачені пропорції і забезпечити повну зайнятість. Тільки перетворення держави в активного суб’єкта ринкової ек-ки, її антимонопольне регулювання зможе підтриматинеобхідний баланс ринкових сил, допомогти все слабнучому ринковому механізмові виправити ситуацію.

Заклик до активного втручання держави в економічні процеси із часів Дж. М. Кейнса став одним із характерних особливостей сучасної економічної думки.