158. Дайте характеристику посткейсіанства, лівого кейсіанства.

У сучасному кейнсіанстві виявились дві течії: неокейнсіанство, яке характеризується відомим зближенням із неокласичною теорією, і посткейнсіанство, що є альтернативним неокласичній теорії.

Мабуть першим посткейнсіанцем став британський економіст італійського походження П’єро Сраффа. Характерною рисою посткейнсіанства стала гостра критика основних постулатів неокласичної теорії.

Зокрема, у найгострішу дискусію стосовно основних концептуальних поло­жень неокласиків ще у 50-х роках вступив П. Сраффа. Насамперед він піддав критиці розподільчу функцію вільної конкуренції – оплот неокласичної теорії. Сраффа доводив, що час вільної конкуренції безповоротно минув, тому розподіл продукту і доходів здійснюється нині за іншими законами. Цінова конкуренція – найхарактерніший прояв вільної конкуренції – уступила місце неціновій, що наголошує не на ціні, а на інших властивостях товару – якості, дизайні, упаковці, його особливостях, а також на торговій марці, рекламі тощо. У зв’язку із цим від­булась модифікація законів попиту і пропозиції, що порушує ринкову рівновагу.

Посткейнсіанці стверджують, що у сучасній економіці вільна конкуренція, на якій грунтуються усі теоретичні побудови неокласиків, стала фантомом, приви­дом. Водночас у минуле, завдяки активному державному регулюванню, відійшла й монополія. Для сучасної ринкової економіки найбільш характерною стала недосконала конкуренція із її формами – монополістичною конкуренцією і олігополією, за якої перевагу у розподілі доходів одержують великі корпорації.

У своїй праці “Виробництво товарів за допомогою товарів” (1960) П. Сраффа, аналізуючи проблему ціноутворення, рішуче відкидає неокласичні пос­тулати формування вартості і доходу. Доводячи теоретичну неспроможність кон­цепцій граничної корисності і граничної продуктивності, він фактично поверта­ється до рікардіанського розуміння вартості – кількості фізіологічних витрат пра­ці на виробництво товарів. Для обгрунтування цього підходу П. Сраффа вико­ристовує натуральні пропорції простого і розширеного відтворення.

Якщо П. Сраффа представляв раннє посткейнсіанство, то американський економіст Франко Модільяні – пізнє. Цей дослідник вивчає механізм створення заощаджень, заклав основи теорії фінансування фірми. При цьому великого значення надається психологічним факторам.

Ф. Модільяні разом із П. Самуельсоном виспупає за проведення азміщаноі економічної політики, тобто застосування як фінансово-бюджетиих, так і грошово-кредитних важелів державного регулювання ринкової економіки, водночас розрізняючи їх.

Характерною рисою частини посткейнсіанства стало визнання вирішальної ролі позаекономічних факторів господарського розвитку, що зближувало його із інституціоналізмом.

159. В чому сутність економічного лібералізму?

Економічний лібералізм насамперед пов’язують з діяльністю Хайека. Для нього характерний соціологічний підхід до суспільних, у тому числі економічних явищ. Економічні явища розглядаються як невід’ємна частина соціально-економічної системи, перед усім підкреслюються ті із соціальних рис і властивостей, які характерні для ринкової системи в цілому в умовах вільної конкуренції, зокрема індивідуалізму господарюючих суб’єктів, їх об’єктивної оцінки, їх уявлення про економічну свободу і тому подібне. При цьому власне економічний зміст зазначених явищ, як правило, залишається в тіні. Основою такого підходу є значно більша, ніж у ранній австрійскій школі, суб’єктивізація економічної теорії. Економічні явища у принципі не можуть бути відбиті в “об’єктивних” термінах, оскільки вони відображають лише суб’єктивне уявлення людей і нічого більше. Звідси науковець робить висновок про докорінну відмінність методів суспільних і природничих наук в яких “об’єктивні” категорії цілком відповідають природі предмету, який вивчається.

Разом з тим методологічний індивідуалізм і суб’єктивізм Хайєка зумовлював мікроекономічну спрямованість його концепцій і заперечення ним макроекономічного аналізу як такого. На його думку, макроекономічні залежності якими оперують представники багатьох шкіл економічної думки, мають мало спільного з реальною дійсністю, оскільки в основі господарського життя лежать індивідуальні суб’єктивно-психологічні оцінки і мотиви господарюючих суб’єктів, що жодним чином не зводяться до яких би то не було загальних закономірностей. З цих позицій вони виступають і проти неокейсіанської теорії рівноваги.

161. Які ф-ції сучасної держави розглядаються неолібералами?

Неоліберальна (Н) концепція і в теоретичних розробках і в ек.політиці грунтується на ідеї пріоритету умов для необмеженої вільної конкуренції завдяки невтручанню держави в ек.процеси. Роль держави в ек-ці вони вбачають у виконанні її ф-цій, а саме: правове забезпечення, розподіл і перерозподіл нац.продукту; захист конкуренції; стабілізація ек-ки і зовнішньоек-них зв”язків. Однак на відміну від традиційних ліберальних поглядів Н визнають неспроможність конкур-го ринк.механізму автоматичнот забезпечити макроек.рівновагу і необхідність держ.втручання в цей процес. Виступаючи проти прямого держ.регулявання Н вважають, що саме держава повинна забеспечити необхідні правові і ек.умови для ринк.конкуренції і свободи ціноутворення, при цьому особливу роль вони відводять стабілізації державою гршово-кредитної системи. В розробці і реалізації нею податкової, інвестиційної, зовнішньоек-ної і антимонітарної політики.