20. В чому полягають характерні риси пізніх меркантилістів?

Пізній меркантелізм тривав з другої половини 16ст до середини 17ст. Зв"язки між країнами стають розвиненими і регулярними. Цьому сприяло заохочення розвитку нац.пром-ті і держ.торгівлі. Щоб досягти активного торг.балансу потрібно: завоювати зовн.ринок, пропонуючи дешеві товари та перепродаючи товар одних країн в інші; дозволяти імпорт товарів, крім предметів роскоші; вивозити золото і срібло для здійснення вигідних торг.угод шлхом посередництва, тобто для збільшення їх маси у країні і збереження акт.торг.балнсу. Пізіні м-сти змінили акцент у теорії монетаризму, протиставляючи ідеї "гр.балансу" ідею "торг.балансу", згідно з якою держава сиає тим багатшою, чим більшою є різниця експорту і імпорту. Вважали, що цінність грошей перебуває у зворотній залежності від їх кількості, а рвіень цін на товари прямо пропорційний кількості грошей. Цих ідей притримувались Томас Мен, Джон Локк, Річард Кантільон, Джон Ло, Жан-Батіст Кольбер, Антуан Монкретьє.

21. Чому теорію раннього меркантилізму називають теорією "грошового балансу", а ідеї пізніх меркантилістів - як теорію "торговельного балансу"?

Ранній меркантелізм виник ще до великих відкриттів і тривав до середини 16ст. Найвизначніший представник - У.Стаффорд (Англія). на цьому етапі торг.зв"язки між країнами були розвинені слабо. Для досягення позитивного сальдо у зовн.торгівлі вважали необхідними встановити найвищі ціни на експортні товари, в цілому обмежувати імпорта товарів, не допускати вивезення із країни золота і срібла (багатства держави). Теорія раннього м-зму розцінюється як теорія "грош.балансу". Її представники не мали чіткого уявлення про зв"язок торгівлі і грош.обігу. Уряд займався "псуванням" нац.монети, знижуючи її вартість і вагу з надією зацікавити купців обмінювати їх гроші на іноземні і купувати більше товарів. Перетворення грошей в умовний знак, фіксований на співвідношення золотих і срібних монет, які були в обігу, виправдовувалася як фактами обігу неповноцінних грошей, так і помилковою констатацією того, що з. і с. є грошима завдяки їхнім прир.якостям, виконуючи функції міри і вартості, скарбу і світових грошей.

Пізній меркантелізм тривав з другої половини 16ст до середини 17ст. Зв"язки між країнами стають розвиненими і регулярними. Цьому сприяло заохочення розвитку нац.пром-ті і держ.торгівлі. Щоб досягти активного торг.балансу потрібно: завоювати зовн.ринок, пропонуючи дешеві товари та перепродаючи товар одних країн в інші; дозволяти імпорт товарів, крім предметів роскоші; вивозити золото і срібло для здійснення вигідних торг.угод шлхом посередництва, тобто для збільшення їх маси у країні і збереження акт.торг.балнсу. Пізіні м-сти змінили акцент у теорії монетаризму, протиставляючи ідеї "гр.балансу" ідею "торг.балансу", згідно з якою держава сиає тим багатшою, чим більшою є різниця експорту і імпорту. Вважали, що цінність грошей перебуває у зворотній залежності від їх кількості, а рвіень цін на товари прямо пропорційний кількості грошей. Цих ідей притримувались Томас Мен, Джон Локк, Річард Кантільон, Джон Ло, Жан-Батіст Кольбер, Антуан Монкретьє.