107. Які фактори по Кларку обумовлюють динамічні процеси.

П роцессы производства и распределения рассматривались в теории Кларка с позиций маржинализма, а значит, выступали в виде форм деятельности рациональных субъектов. Таких насчитывалось три: рабочий, денежный капиталист и предприниматель. Считалось, что рабочий вкладывает в производство свой труд, рассчитывая на заработную плату, а владелец капитала, превращающегося в средства производства, надеется на процент. Несколько сложнее выглядела фигура предпренимателя. Согласно Дж. Б. Кларку, в условиях равновесия он трудится как организатор производства и вознаграждается заработной платой точно так же, как и рабочий. Поскольку в предпринимательская прибыль равна, следовательно, нулю, цена складывается лишь из заработной платы и процента. Если же речь идет о динамике, предприннматель предстает в новом качестве. Он теперь выглядит новатором, движущим технический прогресс, добивающимся снижения затрат на своем предприятии за пределы средних издержек и получающим за это дополнтельный доход, предпринимательскую прибыль.

108. Розкрийте зміст "закону граничної продуктивності" Дж. Кларка.

Кожен фактор виробництва, на думку Кларка, характеризується специфічною продуктивністю, що полягає у створенні відповідних доходів. Американ­ський вчений увів поняття “граничної продуктивності” факторів виробництва, яку він поставив у залажність від їх обсягу.

За так званим законом спадної продуктивності праці, за умови, коли обсяг усіх факторів залишається нехмінним, а зростає лише чисельність робітників, кожен новий додатковий працівник буде виробляти усе менший граничний продукт праці. Цей закон, як вважав Кларк, діє і за умов статики, і за умов динаміки, однак у першому випадку його дія відчутніша, адже нема технічного прогресу, що при зростанні кількості працюючих зменшує фондоозброєність праці і знижує її продуктивність.

Підприємець, купуючи працю за ринковою ціною, сподівається на зростання випуску продукції, але водночас слідкує за зміною продуктивності праці, очікуючи моменту, коли черговий додатковий працівник стає граничним; він припускає граничний продукт, що за вартістю дорівнює ринковій ціні праці. Наступне зро­стання эайнятості уже неефективне, невигідне підприємцеві, тому граничний працівник стає останнім у списку зайнятих на підприємстві. Продуктивність гра­ничного працівника Кларк назвав граничною продуктивністю праці, на відміну від середньої продуктивності праці всіх робітників піддприємства.

За такою ж схемою уявлялись дія закону спадної продуктивності капіталу, а також граничний продукт капіталу та його гранична продуктивність. Потрібно зазначити, що категорії “граничного продукту праці і капіталу”, “граничної продуктивності праці і капіталу”, сформульовані Дж. Б. Кларком, стали одними з основоположних у сучасній неокласичній теорії.

Таким чином, на кожному підприємстві за умов статичної економічної рівноваги може встановитись найоптимальніше сіввідношення між затратами факторів виробництва, яке забезпечує максимальний дохід на кожну їх одиницю. Це таке співвідношення, за якого гранична продуктивність праці і гранична продуктив­ність капіталу дорівнюють ринковим величинам відповідно заробітної плати і про­цента. Ринковий механізм, забезпечуючи рівновагу фірми, дає власникам виробничих ресурсів доходи, які дорівнюють створеним цими ресурсами частинам продукту.

Кларк підкреслював, що у будь-який момент економічна статика може змінитись динамікою, зокрема під дією технічного прогресу, який деформуе механізм дії закону граничної продуктивності ресурсів. При цьому змінюються пропорції витрат факторів виробництва, а згодом знову стануть оптимальними і зумовлять статичну рівновагу фірми за більших обсягів виробництва.