4. Лексикологія

Наука, яка вивчає словниковий склад мови – значення слів, їх походження, зв'язок з іншими словами, має назву лексикологія (від гр. lexis - слово і logos - вчення).

Лексика (від гр. lexicos - той, що відноситься до слова) - це сукупність слів, які вживаються у мові.

Слово є однією з основних одиниць мови. Слово характеризується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями.

Лексичне значення слова – це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає.

Наприклад, лексичне значення слова портрет - це «зображення або опис людини чи групи людей».

Лексика поділяється:

1. За значенням

1. За кількістю значень:

1. Однозначні

2. Багатозначні

2. За характером значень:

1. З прямим значенням

2. З переносним значенням

3. За співвідношенням змісту (лексичного значення) и зовнішньої форми:

1. Синоніми

2. Антоніми

3. Омоніми

4. Пароніми

2. За походженням

1. Незапозичені:

1. Слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови

2. Власне українські

2. Запозичені

1. Старослов’янізми

2. З інших слов’янських мов

3. З неслов’янських мов

3. За вживанням

1. За активністю вживання

1. Активного вжитку

2. Пасивного вжитку

• Застарілі

• Архаїзми

• Історизми

• Неологізми

• Авторські

• Загальномовні (мерчендайзер, VIP –місця)

2. За сферою вживання

1. Загальновживані

2. Незагальновживані

• Діалектизми

• Професійні слова

• Терміни

• Жаргонізми

• Арготизми

3. За стилістичними властивостями

1. Нейтральні (міжстильові)

2. Стилістично марковані (забарвлені)

4. За емоційним забарвленням

1. Нейтральні

2. Емоційні

4.1.1. Однозначні і багатозначні слова

Земля обертається навкруги Сонця: слово «сонце» означає «центральне небесне світило Сонячної системи»;

Під променями сонця змінилася вся земля: «сонце» – це «світло та тепло, яке випромінює це світило»;

«Сонце моє,» - прошепотіла Любаша: «сонце», зрозуміло, мається на увазі коханий.

Ця властивість слова - вживатися у різних значеннях – називається багатозначністю, або полісемією (від гр. poly - багато і sema - знак).

В українській мові більшість слів належить до багатозначних, тобто є полісемічними.

Однак, значна частина слів – однозначні, або моносемічні. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово - однозначне, а здатність виражати різні значення ним набувається з часом.

4.1.2. Прямі і переносні значення слів

У багатозначних словах одне з його значень є основним, або прямим, інші – переносні, або непрямі.

Пряме значення слова - це звичайна назва предмета, властивості чи дії. Пряме значення найчастіше буває первинним, тобто таким, з якого почалась назва. Напр., пряме значення слова «серце» – центральний орган кровоносної системи, що забезпечує кровообіг у людини і тварини".

Переносне значення слова завжди пов'язано з прямим значенням, напр., у реченні: Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як Бог нам дає (Т.Шевченко) слово «серце» вжите у значенні «символ любовних почуттів».

На основі переносного значення виникають метафора, метонімія і синекдоха.

Метафора (від гр. metaphora - перенесення) – один з найпоширеніших тропів, що виникає в результаті вживання слова в переносному значенні за схожістю означуваного предмета з іншим; перенесення значень одних предметів на інші. Метафора нагадує згорнене порівняння, компактна, образна: Червона хмара вкрила всю землю, конвертики хат, глобус капусти (Л.Костенко).

Метонімія (від гр. metonymia – перейменування) – троп, образний переносний вираз, в якому предмет замінюється іншим, але не за подібністю, а за суміжністю або реально існуючими між ними зв’язками: Сашко сів за фортепіано і заграв Моцарта; Єрусалим плакав.

Синекдоха (від гр. synekdoche - співпереймання) – троп, різновид метонімії, вислів, заснований на кількісному зіставленні предметів, на заміні «ми» замість «я», частиною – цілого, одним – сукупності й навпаки: Він скрізь руку має, а ми? Бережи копійку. Сто разів казати.

4.2.1. Синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, різні за звучанням, але близькі або тотожні за значенням (дорога - путь, шлях; башта - вежа).

Абсолютні синоніми однакові за значенням і емоційно-експресивним забарвленням (алфавіт - азбука - абетка; відтінок - нюанс; майдан - площа). Вони використовуються у мовленні для уникання повторів.

Ідеографічні (значеннєві) синоніми передають різні відтінки того ж поняття: незламний - рішучий (твердий); хотіти - бажати.

Синоніми поєднуються в єдиний синонімічний ряд.

Домінанта, або стрижневе слово, синонімічного ряду – це слово, що найчастіше вживається у мовленні.

Так, напр., у синонімічному ряду неминуче, напевне, конче, неодмінно, обов'язково, безсумнівно домінантою є слово обов'язково.

4.2.2. Антоніми (від гр. anti - проти і onyma - ім'я) - це слова з прямо протилежним значенням (чорний - білий, ніч - день, добре - погано).

В антонімічні пари об'єднуються слова з протилежними значеннями, що мають якусь лексичну спільність: теплий - холодний (тепло), швидкий - повільний (швидкість), глибокий - мілкий (глибина).

Антоніми бувають виражені такими частинами мови, як іменник (добро - зло), прикметник (швидкий - повільний), займенник (всі - ніхто), дієслово (іти - стояти), прислівник (високо - низько), прийменник (під - над, від - до).

Слова, не пов'язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл, вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, по­літика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не мож­на вважати антонімічними й поняття, пов'язані з розрізнен­ням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра, чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мисляться попарно, проте не протиставляються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприк­лад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, що також не є антонімами.

4.2.3. Омоніми (від гр. homos - однаковий і onyma - ім'я) – це слова, які однаково звучать, але мають зовсім різні значення.

Повні лексичні омоніми - це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах:

• двір – господарська ділянка

• двір – оточення монарха

Неповні омоніми (омоформи) – це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних формах. Поділяються на: омофони і омографи.

• діти - куди вас діти;

• коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду;

• три - наказовий спосіб дієслова і три - числівник.

Омофони (фонетичні омоніми) - це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце - чи не сон це?

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за вимовою і наголосом: мала дитина - не мала щастя; плачу і плачу; замок і замок.

Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного у значенні між собою не мають (напр., склад - як фонетична одиниця мови і склад - як приміщення).

4.2.4. Пароніми (від гр. para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) – це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою, але зовсім різні за значенням: абонент - абонемент; континент – контингент, білити – біліти, сильний – силовий.

Дивний – дивовижний, пам’ятник – пам’ятка, адрес – адреса, дилемма – проблема.

За звуковим  складом пароніми бувають: однокореневі — відрізняються лише суфіксами або пре­фіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» — ділянка «земель­на площа», «сфера діяльності». різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: ком­панія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; сту­пінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добу­ток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» — пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» — бучний «пиш­ний», «галасливий». За лексичним  значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слиз­няк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плос­кий — плаский, барабанити — тарабанити, линути — рину­ти, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти;         антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, екс­порт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний «манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за пев­ним розпорядком», цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, кіш «кошик» — ківш «черпак», кристал — кришталь; семантично різні: газ — гас1, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.

Запозичення

Калька – приховане запозичення. Більшість кальок з російської мови: «приймати участь» замість правильного «брати учать», «міроприємство» замість «захід», «займати посаду» замість «обіймати посаду», «багаточисельний» замість «численний», «співпадати» замість «збігатися» і т.д.