3. Морфологічні ознаки частки

Частка – незмінне слово. Формотворчі частки беруть участь у творенні форм дієслова.

Морфологічний розбір часток

1. Запишіть слово. Визначте частину мови слова.

2. Визначте розряд за значенням: частка смислова, модальна, словотворча чи формотворча.

3. Правопис.

Як тебе на голос не впізнати?

Чи правду кривді подолати?

Ні звуку.

Вправа. Запишіть слова разом, окремо чи через дефіс.

Аби/хто, де/який, чи/мало, що/найкраще, як/раз, ані/трохи, будь/що, все/таки, де/з/чим, що/до, що/ж/до, будь/з/ким, хто/зна/в/якому, каз­на/як, де/небудь, як/от, аби/то, все/ж, будь/де, де/б/то/не/було, звід­ки/небудь, що/то/за, чий/небудь, хіба/що, от/таки, або/що, не/мов/би/то, ні/би, ато/ж, а/як/же, а/вже/ж, тако/ж.

Вправа. Запишіть подані речення і розкрийте дужки.

1. (Не)доля вирішує — людина творить свою долю. 2. (Ні)один (не)зробив так, як треба. 3. Йому бракує (не)вміння виконати цю роботу, а бажання. 4. Він (не)дочув моїх слів. 5. Ця (не)широка річка впадає в Дніпро. 6. Він (не)придатний (ні)до роботи, (ні)до розмови. 7. (Не)забаром відбудеться зустріч випускників нашої школи. 8. (Не)сказане лишилось (не)сказанним. 9. (Не)через (не)бажання, а через (не)вміння він (не)виконав цієї роботи. 10. Я відклав ще (не)дописаний лист. 11. (Ні)хто (не)знав цього краще, а(ні)ж він. 12. Життя (не)впинно йде вперед. 13. Бажання гірше за (не)волю.

X Вигук

Вигук - це частина мови, яка служить для вираження емоцій, почуттів і волі людини (о! гей! ой!).

Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та) гав виступає як присудок).

Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення («Охо-хо…»- позітхнув батько).

1. Синтаксична роль вигука

У реченні вигуки синтаксично не пов'язуються з іншими словами та не є членами речення. Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або є вставним компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі обов'язково виділяється розділовими знаками (Вибачте, котра година?; Ой, що тут відбувається?).

Якщо вигук набуває у реченні значення іменника, він може виступити у ролі підмета чи додатка (підмет: Саме ось це ой, що він промовляв раз за разом, і привело мене сюди; присудок: А він мені все ой та ой).

Звуконаслідувальні слова в реченні найчастіше вживаються як пряма мова («Кап-кап», - почулося за вікном).

2. За походженням вигуки поділяються на:

1. Первинні (ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! Ану)! і

2. Похідні, структура яких збігається з формами повнозначних слів (рятуйте! жах! бувай! ґвалт! леле! боже! лихо! отакої!)

До похідних належать також вигукові фразеологізми (от тобі і маєш! матінко моя рідна! борони боже!)

3. Розряди вигуків за значенням

І первинні, і похідні вигуки за значенням вигуки поділяються на чотири розряди:

1. Емоційні (о! на! ой! ех! овва! от тобі і на!)

2. Спонукальні (агов! гей! геть! киць- киць! Тпру)!

3. Етикету (прощай, спасибі, перепрошую).

4. Звуконаслідувальні (гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок!).

Емоційні вигуки виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача (О, подивись, як тут цікаво!).

Спонукальні (вигуки волевиявлення) виражають наказ, спонукання до дії (Киць-киць, моя кішечка; Гей, всі до мене!).

Вигуки етикету (що є словами ввічливості) виражають привітання, прохання, подяку, побажання, сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів (добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре!).

Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка).

4. МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ВИГУКІВ. Вигук - незмінюване слово.