Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GS102 student notes_ukrainian.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
793.09 Кб
Скачать

3.3. Відмінки іменників

Відмінок

Питання

  1. Називний

  2. Родовий

  3. Давальний

  4. Знахідний

  5. Орудний

  6. Місцевий

  7. Кличний

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на (в) кому? на (в) (у) кому? чому?


Називний відмінок виступає формою вираження підмета, що відповідає на питання. Називний відмінок - початкова форма іменника. ХТО? ЩО? – корова, місто. Він називається прямим. Інші відмінники називаються непрямими.

Інші відмінки виступають формою вираження додатка і відповідають на питання:

Родовий: кого? чого? – корови, міста

Давальний: кому? чому? – корові, місту

Знахідний: кого? що? – корови, міста

Орудний: ким? чим? – коровою, містом

Місцевий: на (в) кому? на (в) (у) кому? чому? – на корові, у місті

Кличний: (Хто? Що?) – Корово! Місто!

Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При звертанні не запитується

хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку (напр., Сергію, тобі пора вже іти до школи; Марино, а уроки ти зробила?).

Відмінювання іменників - це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за відмінками дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні.

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни:

  1. Перша відміна включає у себе імен. чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.

  2. Друга відміна включає у себе імен. чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із закінченням (Дніпро, Василько) та імен. середнього роду із закінченням -е, -о (поле, небо, стебло) і , крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят): змагання, знаряддя.

  3. Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменник мати.

  4. Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен (ягня- ягняти, ім’я- імені).

ПЕРША ВІДМІНА

Іменники першої відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:

    1. До твердої групи належать імен. з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням –а (Микола, вереда, кривда, плакса).

    2. До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням –я (вишня, скриня, богиня).

    3. До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням –а (огорожа, святоша, межа).

Від-ки

Однина

Множина

Тв.

стіна

М’яка група

Міш.

круча

Тв.

стіна

М’яка група

Міш.

круча

Осн. й

земля

Осн. на мрія

Осн. й земля

Осн. на й мрія

Н.в.

Р.в.

-_, (-ів)

-_, (-ей,-ів)

-_

-_, (-ей)

Д.в.

-ї,

-ам

-ям

-ям

-ам

З.в.

Як у Н.або Р. відмінку

О.в.

-ою

-ею

-єю

-ею

-ами

-ями

--ями

-ами

М.в.

Як у давальному відмінку

-ах

-ях

-ях

-ах

Кл.

-е, -ю

Як у називному відмінку

Винятки: Р.мн. – суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів ( і губ), легенів (і легень); свиней, мишей, вошей, статей.

ДРУГА ВІДМІНА

Іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:

До твердої групи належить більшість імен. з основою на - р, включаючи ім. іншомовного походження з суфіксами -ар (-яр), -ир, -ур, у яких наголос припадає на останній склад основи (абажур, командир, гектар), імен. чол. р. з кінцевим твердим пригол. основи (граб, час), а також імен. сер. р. з закінченням –о- (вікно, Петро, батько).

Ім. 2-ої відміни на –ар, -яр визначаємо за схемою:

Чи в Р.в. однини –ар, -яр наголошені? Так – тверда група (бригадир, буксира). Ні – м’яка (аптекаря, пустиря).

*До твердої групи, як виняток, належать також іменники: комара, хабара, варвара, долара, панцира, пластиру.

До м’якої групи належать імен. сер. р. із закінч. -е, -я, але не після шиплячого (сонце, здоров’я, життя), а також імен. чол. р. з кінцевим м’яким приг. основи (Івась, учитель, обрій).

*До м’якої групи, як виняток, належать також іменники: Ігоря, якоря, кучеря, єгеря.

До мішаної групи належать імен. чол. р. з шиплячим пригл. в кінці основи (товариш, дощ, сторож), сер. р. з закінченням (явище, плече, прізвище), а також частина імен. на : назви осіб за фахом чи родом діяльності з наголошеним суфіксом -яр та сталим наголосом на закінченні (каменяр, скляр, газетяр).

Закінчення іменників чоловічого роду

Від-ки

Однина

Множина

Тв.

стіл

М’яка група

Міш.

кущ

Тв.

стіл

М’яка група

Міш.

кущ

Осн. й

день

Осн. на край

Осн. й день

Осн. на й край

Н.в.

-_, -о

-и (-і,

-а)

Р.в.

-а, -у

-ів,-_, (-_)

-ів, (-ей)

-їв

-ів

Д.в.

-ові/-у

-ї,

-ам

-ям

-ям

-ам

З.в.

Як у називному або родовому відмінку

Як у Н.або Р. відмінку

О.в.

-ом, -им

-ею

-єю

-ею

-ами

(-ьми)

-ями

(-ьми)

--ями

-ами

М.в.

-і/-ові/-у

-і/-еві/-ю

-ї/-єві/-ю

-і/-еві/-у

-ах

-ях

-ях

-ах

Кл.

-е, -у

-е,-у

Як у називному відмінку

Винятки: Н.мн. – комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоча це іменники тв. групи); вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з інш. значенням). Р.мн. – чобіт, циган, чоловік (у значенні осіб); гостей, коней. О.мн. – гістьми (і гостями), кіньми ( і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями).

Закінчення іменників ІІ відміни середнього роду

Від-ки

Однина

Множина

Тв.

село

М’яка група

поле

Міш.

днище

Тв.

село

М’яка група

поле

Міш.

днище

Н.в.

-е, -я

-а (-і)

-а (-і)

Р.в.

-_, (-ей)

-_, (-ів)

-_, (-ей)

Д.в.

-ам

-ям

-ам

З.в.

Як у називному відмінку

Як у називному відмінку

О.в.

-ом

-ем, -ям

-ем

-ами (-има)

--ями (-ьми)

-ами (-има)

М.в.

-і/-у

-і/ -ю

-і/-у

-ах

-ях

-ах

Кл.

-е, -я

-а (-і)

-а (-і)

Винятки: Н. і Кл. мн. – очі, плечі. Р.мн., - очей, плечей (і пліч). О.мн. – очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами).

ТРЕТЯ ВІДМІНА

До іменників 3-ої відміни належать ім., що в Н.в. однини закінчуються на м’який приголосний основи (сінь, тінь, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому також були м’якими (подорож, любов, річ), а також іменник мати.

відмінки

Однина

(тінь, ніч)

множина

Осн на не шиплячий (тінь)

На шиплячий (ніч)

Н.в.

-_, (-и)

-і,

Р.в.

-ей, (-ів)

-ей

Д.в.

-ям

-ам

З.в.

-_

-і, (-ів)

О.в.

-ями

-ами

М.в.

-ях

-ах

Кл.

-е, (-и)

Як у називному відмінку

Виняток: Н. і Кл. одн. – мати. Р. і Зн. Мн. – матерів.

ЧЕТВЕРТА ВІДМІНА

До іменників четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен (небожа, плем’я, зайча).Суфікси і закінчення іменників IV відміни:

Від-ки

Однина

Множина

З суф. –ат

З суф.

-ен-

(ім’я)

З суф. –ат-

З суф.

-ен-

(ім’я)

Не після шиплячого (теля)

Після шиплячого (курча)

Не після шиплячого (теля)

Після шиплячого (курча)

Н.в.

-ята

-ата

-ена (-я)

Р.в.

-яти

-ати

-ені/-я

-ят

-ат

-ен (-їв)

Д.в.

-яті

-аті

-ені

-атам

-атам

-енам (-ям)

З.в.

Як у називному відмінку

Як у називному або родовому відмінку

О.в.

-ям

-ам

-енем/-ям

-ятами

-атами

-енами (-ями)

М.в.

-яті

-аті

-ені

-ятах

-атах

-енах (-ях)

Кл.

-ята

-ата

-ена (-я)

Винятки: Н.мн. – вим’я, тім’я. Р.мн. – вим’їв, тім’їв і т.д.

НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ

До незмінюваних іменників в українській мові належать:

  • слова іншомовного походження з кінцевим голосним (метро, таксі, колібрі, меню, бра);

  • жіночі прізвища, що закінчуються на -к(о), -енк(о): Потапенко, Яценко, на приголосний (Остапчук, Копчанич), російські прізвища на -ово (Муромо, Коновало), -их (Сірих, Білих), -аго (Живаго);

  • складноскорочені слова буквеного типу (США), але вузу.

Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню).

Рід незмінюваних іменників визначається так:

  • назви тварин - належать до чоловічого роду (невеличкий шимпанзе, кмітливий колібрі);

  • іменники, що називають чоловіків (молодий франк, знайомий бібліотекар) належать до чоловічого роду; іменники, що називають жінок - до жіночого роду;

  • незмінювані іменники, що називають неістоти, належать до середнього роду (метро, ківі (плід);

  • іменники - географічні назви, назви міст, річок, газет, журналів та таке ін. визначаються за загальною назвою (журнал "Наталі"- чоловічого роду, країна Конго – жіночого роду, Туапсе - середнього).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]