- •Українська мова Вступ
- •Поняття літературної мови
- •2. Розділи мовознавства
- •Стилі літературної мови
- •3.1. Науковий стиль
- •3. 2. Офіційно-діловий стиль
- •3.3. Публіцистичний стиль
- •3. 4. Художній стиль
- •3.5. Розмовний стиль
- •3. 6. Конфесійний стиль
- •Лексикологія
- •4.1.2. Прямі і переносні значення слів
- •4.3. Загальновживані і не загальновживані слова
- •5. Фразеологія
- •6. Лексикографія
- •Лексико-фразеологічний аналіз слова
- •Ділові папери
- •Стандарти оформлення документів
- •Інформаційні документи та службові листи.
- •Звернення
- •Скарга/ пропозиція
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Характеристика
- •Ім’я, прізвище, по батькові (піб)
- •Граматика української мови
- •Вступ: морфологія та предмет її вивчення
- •I Іменник
- •1.2. Розряди за значенням:
- •3.3. Відмінки іменників
- •Закінчення іменників 2-ої відміни ч.Р. В .Р.В. Однини: -а, -я чи –у, -ю?
- •Власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова.
- •Творення і правопис імен по батькові
- •II Прикметник
- •2.2. Розряди прикметника за значенням
- •2.2. Відносні
- •2.3. Присвійні
- •2.4. Морфологічні ознаки прикметника
- •Рід та число прикметника
- •Відмінювання прикметників
- •Перехід прикметників в іменники
- •Морфологічний розбір прикметників
- •III Числівник
- •Відмінкові форми числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Морфологічний розбір числівників
- •4. 2. Морфологічні ознаки займенника:
- •Морфологічний розбір займенників
- •V Дієслово
- •5.3. Морфологічні ознаки дієслова
- •Морфологічний розбір дієслів
- •Дієприкметник
- •2. Розряди дієприкметника за значенням
- •3. Морфологічні ознаки дієприкметника
- •Морфологічний розбір дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Морфологічний розбір дієприслівників
- •VI Прислівник
- •1. Синтаксичні ознаки
- •Морфологічний розбір прислівників
- •Службові частини мови
- •VII Прийменник
- •1. Синтаксична роль
- •2. Первинні та вторинні прийменники
- •3. Прості, складні і складені прийменники
- •4. Морфологічні ознаки
- •Морфологічний розбір прийменників
- •VIII Сполучник
- •Морфологічний розбір сполучників
- •IX Частка
- •1. Синтаксична роль частки
- •2. Розряди часток за значенням
- •3. Морфологічні ознаки частки
- •Морфологічний розбір часток
- •X Вигук
- •1. Синтаксична роль вигука
- •3. Розряди вигуків за значенням
- •Морфологічний розбір вигуків
- •Пунктуація
- •Кома у складному реченні
- •Основні правила переносу
- •Синтаксис Речення
- •Будова речення
- •2.2. Логічний наголос
- •Другорядні члени речення
- •5. Односкладне речення
- •7.1. Речення з однорідними членами.
- •7.2. Речення з відокремленими членами
- •8. Речення із звертанням
- •9. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •Синтаксичний розбір простого речення
- •Складне речення
- •2. Безсполучникове складне речення
- •З однорідними (однотипними):
- •З неоднорідними (різнотипними) частинами:
- •Синтаксичний розбір складного речення
3.3. Відмінки іменників
Відмінок |
Питання |
|
хто? що? кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на (в) кому? на (в) (у) кому? чому?
|
Називний відмінок виступає формою вираження підмета, що відповідає на питання. Називний відмінок - початкова форма іменника. ХТО? ЩО? – корова, місто. Він називається прямим. Інші відмінники називаються непрямими.
Інші відмінки виступають формою вираження додатка і відповідають на питання:
Родовий: кого? чого? – корови, міста
Давальний: кому? чому? – корові, місту
Знахідний: кого? що? – корови, міста
Орудний: ким? чим? – коровою, містом
Місцевий: на (в) кому? на (в) (у) кому? чому? – на корові, у місті
Кличний: (Хто? Що?) – Корово! Місто!
Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При звертанні не запитується
хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку (напр., Сергію, тобі пора вже іти до школи; Марино, а уроки ти зробила?).
Відмінювання іменників - це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника за відмінками дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні.
Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни:
Перша відміна включає у себе імен. чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.
Друга відміна включає у себе імен. чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із закінченням -о (Дніпро, Василько) та імен. середнього роду із закінченням -е, -о (поле, небо, стебло) і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят): змагання, знаряддя.
Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменник мати.
Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен (ягня- ягняти, ім’я- імені).
ПЕРША ВІДМІНА
Іменники першої відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:
До твердої групи належать імен. з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням –а (Микола, вереда, кривда, плакса).
До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням –я (вишня, скриня, богиня).
До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням –а (огорожа, святоша, межа).
Від-ки |
Однина |
Множина |
||||||
Тв. стіна |
М’яка група |
Міш. круча |
Тв. стіна |
М’яка група |
Міш. круча |
|||
Осн земля |
Осн. на мрія |
|
Осн. на й мрія |
|||||
Н.в. |
-а |
-я |
-я |
-а |
-и |
-і |
-ї |
-ї |
Р.в. |
-и |
-і |
-ї |
-і |
-_, (-ів) |
-_, (-ей,-ів) |
-_ |
-_, (-ей) |
Д.в. |
-і |
-і |
-ї, |
-і |
-ам |
-ям |
-ям |
-ам |
З.в. |
-у |
-ю |
-ю |
-у |
Як у Н.або Р. відмінку |
|||
О.в. |
-ою |
-ею |
-єю |
-ею |
-ами |
-ями |
--ями |
-ами |
М.в. |
Як у давальному відмінку |
-ах |
-ях |
-ях |
-ах |
|||
Кл. |
-о |
-е, -ю |
-є |
-е |
Як у називному відмінку |
Винятки: Р.мн. – суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів ( і губ), легенів (і легень); свиней, мишей, вошей, статей.
ДРУГА ВІДМІНА
Іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:
До твердої групи належить більшість імен. з основою на - р, включаючи ім. іншомовного походження з суфіксами -ар (-яр), -ир, -ур, у яких наголос припадає на останній склад основи (абажур, командир, гектар), імен. чол. р. з кінцевим твердим пригол. основи (граб, час), а також імен. сер. р. з закінченням –о- (вікно, Петро, батько).
Ім. 2-ої відміни на –ар, -яр визначаємо за схемою:
Чи в Р.в. однини –ар, -яр наголошені? Так – тверда група (бригадир, буксира). Ні – м’яка (аптекаря, пустиря).
*До твердої групи, як виняток, належать також іменники: комара, хабара, варвара, долара, панцира, пластиру.
До м’якої групи належать імен. сер. р. із закінч. -е, -я, але не після шиплячого (сонце, здоров’я, життя), а також імен. чол. р. з кінцевим м’яким приг. основи (Івась, учитель, обрій).
*До м’якої групи, як виняток, належать також іменники: Ігоря, якоря, кучеря, єгеря.
До мішаної групи належать імен. чол. р. з шиплячим пригл. в кінці основи (товариш, дощ, сторож), сер. р. з закінченням -е (явище, плече, прізвище), а також частина імен. на -р: назви осіб за фахом чи родом діяльності з наголошеним суфіксом -яр та сталим наголосом на закінченні (каменяр, скляр, газетяр).
Закінчення іменників чоловічого роду
Від-ки |
Однина |
Множина |
||||||
Тв. стіл |
М’яка група |
Міш. кущ |
Тв. стіл |
М’яка група |
Міш. кущ |
|||
Осн день |
Осн. на край |
|
Осн. на й край |
|||||
Н.в. |
-_, -о |
-я |
-я |
-а |
-и (-і, -а) |
-і |
-ї |
-і |
Р.в. |
-а, -у |
-і |
-ї |
-і |
-ів,-_, (-_) |
-ів, (-ей) |
-їв |
-ів |
Д.в. |
-ові/-у |
-і |
-ї, |
-і |
-ам |
-ям |
-ям |
-ам |
З.в. |
Як у називному або родовому відмінку |
Як у Н.або Р. відмінку |
||||||
О.в. |
-ом, -им |
-ею |
-єю |
-ею |
-ами (-ьми) |
-ями (-ьми) |
--ями |
-ами |
М.в. |
-і/-ові/-у |
-і/-еві/-ю |
-ї/-єві/-ю |
-і/-еві/-у |
-ах |
-ях |
-ях |
-ах |
Кл. |
-е, -у |
-ю |
-ю |
-е,-у |
Як у називному відмінку |
Винятки: Н.мн. – комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоча це іменники тв. групи); вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з інш. значенням). Р.мн. – чобіт, циган, чоловік (у значенні осіб); гостей, коней. О.мн. – гістьми (і гостями), кіньми ( і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями).
Закінчення іменників ІІ відміни середнього роду
Від-ки |
Однина |
Множина |
||||
Тв. село |
М’яка група поле |
Міш. днище |
Тв. село |
М’яка група поле |
Міш. днище |
|
Н.в. |
-о |
-е, -я |
-е |
-а (-і) |
-я |
-а (-і) |
Р.в. |
-а |
-я |
-а |
-_, (-ей) |
-_, (-ів) |
-_, (-ей) |
Д.в. |
-у |
-ю |
-у |
-ам |
-ям |
-ам |
З.в. |
Як у називному відмінку |
Як у називному відмінку |
||||
О.в. |
-ом |
-ем, -ям |
-ем |
-ами (-има) |
--ями (-ьми) |
-ами (-има) |
М.в. |
-і/-у |
-і/ -ю |
-і/-у |
-ах |
-ях |
-ах |
Кл. |
-о |
-е, -я |
-е |
-а (-і) |
-я |
-а (-і) |
Винятки: Н. і Кл. мн. – очі, плечі. Р.мн., - очей, плечей (і пліч). О.мн. – очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами).
ТРЕТЯ ВІДМІНА
До іменників 3-ої відміни належать ім., що в Н.в. однини закінчуються на м’який приголосний основи (сінь, тінь, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому також були м’якими (подорож, любов, річ), а також іменник мати.
відмінки |
Однина (тінь, ніч) |
множина |
|
Осн
на не |
На шиплячий (ніч) |
||
Н.в. |
-_, (-и) |
-і |
-і, |
Р.в. |
-і |
-ей, (-ів) |
-ей |
Д.в. |
-і |
-ям |
-ам |
З.в. |
-_ |
-і, (-ів) |
-і |
О.в. |
-ю |
-ями |
-ами |
М.в. |
-і |
-ях |
-ах |
Кл. |
-е, (-и) |
Як у називному відмінку |
Виняток: Н. і Кл. одн. – мати. Р. і Зн. Мн. – матерів.
ЧЕТВЕРТА ВІДМІНА
До іменників четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен (небожа, плем’я, зайча).Суфікси і закінчення іменників IV відміни:
Від-ки |
Однина |
Множина |
||||
З суф. –ат |
З суф. -ен- (ім’я) |
З суф. –ат- |
З суф. -ен- (ім’я) |
|||
Не після шиплячого (теля) |
Після шиплячого (курча) |
Не після шиплячого (теля) |
Після шиплячого (курча) |
|||
Н.в. |
-я |
-а |
-я |
-ята |
-ата |
-ена (-я) |
Р.в. |
-яти |
-ати |
-ені/-я |
-ят |
-ат |
-ен (-їв) |
Д.в. |
-яті |
-аті |
-ені |
-атам |
-атам |
-енам (-ям) |
З.в. |
Як у називному відмінку |
Як у називному або родовому відмінку |
||||
О.в. |
-ям |
-ам |
-енем/-ям |
-ятами |
-атами |
-енами (-ями) |
М.в. |
-яті |
-аті |
-ені |
-ятах |
-атах |
-енах (-ях) |
Кл. |
-я |
-а |
-я |
-ята |
-ата |
-ена (-я) |
Винятки: Н.мн. – вим’я, тім’я. Р.мн. – вим’їв, тім’їв і т.д.
НЕЗМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ
До незмінюваних іменників в українській мові належать:
слова іншомовного походження з кінцевим голосним (метро, таксі, колібрі, меню, бра);
жіночі прізвища, що закінчуються на -к(о), -енк(о): Потапенко, Яценко, на приголосний (Остапчук, Копчанич), російські прізвища на -ово (Муромо, Коновало), -их (Сірих, Білих), -аго (Живаго);
складноскорочені слова буквеного типу (США), але вузу.
Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню).
Рід незмінюваних іменників визначається так:
назви тварин - належать до чоловічого роду (невеличкий шимпанзе, кмітливий колібрі);
іменники, що називають чоловіків (молодий франк, знайомий бібліотекар) належать до чоловічого роду; іменники, що називають жінок - до жіночого роду;
незмінювані іменники, що називають неістоти, належать до середнього роду (метро, ківі (плід);
іменники - географічні назви, назви міст, річок, газет, журналів та таке ін. визначаються за загальною назвою (журнал "Наталі"- чоловічого роду, країна Конго – жіночого роду, Туапсе - середнього).