Морфологічний розбір дієслів

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.

2. Знайдіть початкову (неозначену) форму.

3. Визначте розряд за значенням: перехідне чи неперехідне.

4. Визначте морфологічні ознаки: вид, спосіб, час, особа (або рід) і число.

5. Дієвідміна.

6. Визначте синтаксичну роль слова.

7. Правопис.

Тихесенько вітер віє.

Дієприкметник

Дієприкметник – це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? (хмарою повиті, врятована планета, зачарований красою).

1. СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄПРИКМЕТНИКА: У реченні дієприкметник найчастіше виконує функції означення (Наче зачарований велетень, стояв ліс; Освітлена сонцем кімната здалася Юркові казковою), інколи - іменної частини складеного присудка (Людина народжена для щастя).

Дієприкметник здатний приєднувати до себе залежні слова і утворювати дієприкметниковий зворот (зачарувати – зачарований - зачарований красою). У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням (Обтяжена клунями, Параска мовчки збиралася нагору).

2. Розряди дієприкметника за значенням

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією (палаюче небо). Вони мають форму теперішнього (палаючі степи, достигаючі овочі) і минулого часу (прив’яле листя, зарослий сад).

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч(ий), -юч(ий) для дієслів 1-ої дієвідміни і -ач(ий), -яч(ий) для дієслів 2-ої дієвідміни (реве - ревучий, працює -працюючий, дрижать - дрижачий, сидить - сидячий).

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета над ним (посіяне жито (хтось посіяв), засмалені сонцем (сонце засмалило), пошите пальто (хтось пошив).

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т(ий), -н(ий), -ен(ий), -єн(ий): мити - митий, засіяти - засіяний, везти - везе ний, засвоїти - засвоєний.

Дві букви нн у прикметниках дієприкметникового походження з’являються тоді, коли на суфікс падає наголос (нетлінний, невблаганний, незмінний).

БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО, -ТО

В українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметниками незмінні форми на -но, -то, які вказують на дію, що виконана невідомою чи неназваною особою (виконано, розбито, подано).

Ці форми утворюються від інфінітива перехідних дієслів (прожити - вік прожито).

Від пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують роль присудка, при якому не може бути підмета.

Вони утворюють безособові речення (Багато слів написано пером; На стіл було подано декілька страв).

3. Морфологічні ознаки дієприкметника

Дієприкметник поєднує в собі ознаки прикметника і дієслова, тому має такі ознаки:

• рід

• число

• відмінок

• вид (доконаний, недоконаний)

• час (минулий, теперішній)

ПЕРЕХІД ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У ПРИКМЕТНИКИ І ІМЕННИКИ

Дієприкметники інколи можуть втрачати ознаки дієслів і переходити в прикметники. При цьому вони починають виражати постійні ознаки предметів (колючий дріт, сидяча робота, спілий кавун).

У прикметниках дієприкметникового походження інколи змінюється наголос (дієприкметник: печений, варений - прикметник: печений, варений).

Дієприкметники можуть також переходити в іменники (полонений, уповноважений, завідуючий). Позначаючи осіб або предмети, ці слова набувають граматичних ознак, властивих іменникам: мають постійний рід і можуть мати число (ведучий – ведуча - ведучі), у реченні виступають підметом або додатком (Завідуюча за це дуже на нього розсердилася).