Морфологічний розбір числівників

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова. 2. Знайдіть початкову форму (для кількісних – називний відмінок; для порядкових – називний відмінок однини чоловічого роду). 3. Визначте розряд за значенням: кількісний чи порядковий (якщо кількісний, то який). 4. Визначте морфологічні ознаки: рід, число (якщо є), відмінок. 5. Група за будовою (простий, складний чи складений). 6. Визначте синтаксичну роль слова. 7. Правопис.

Двісті сорок п’ять

IV. Займенник – це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання: хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).

Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:

1. особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

2. зворотний (себе);

3. присвійні (мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);

4. питальні (що? хто? скільки? який? чий? Котрий?)

5. відносні ті ж питальні, але без знаку питання;

6. вказівні (цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий);

7. означальні (весь, всякий, сам, кожний, самий, інший;)

8. заперечні (ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий)

9. неозначені (-будь, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): дехто, щось, абиякий, будь-хто, що-небудь, казна-скільки.

4. 2. Морфологічні ознаки займенника:

1. Рід (якщо є):

• чоловічий (він, котрий, мій, анічий, наш)

• жіночий (вона, котра, моя, анічия, наша)

• середній (воно, котре, моє, анічиє, наше).

2. Число (якщо є):

• Однина (весь, вся, все; цей)

• Множина (всі; ці).

3. Відмінок:

1. Називний - твій

2. Родовий - твого

3. Давальний – твоєму

4. Знахідний - твій, твого

5. Орудний - твоїм

6. Місцевий - на твоєму, на твоїм

Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто - кого, кому, ким, (на) кому).

Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа (чий – чия, чиє, чиї).

ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.

ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ: Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники (хто, він, що, я), інші - за родами, числами і відмінками, як прикметники (нічий, ваш, деякий).

Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками, як числівник два.

Відмінювання особових займенників:

однина

Називний Хто? – я, ти

Родовий Кого? – мене, тебе

Давальний Кому? – мені, тобі

Знахідний Кого?- мене, тебе

Орудний Ким?- мною, тобою

Місцевий На кому?- (на) мені, (на) тобі твоєму, на твоїм

Особливістю відмінювання особових займ.: він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в О.в. початкового н.

Вправа:

Спитав у (він), передав через (вони), глянув (вона) у вічі, прийшла до (вона), перед (він), люблю (вони), сміявся з (вони), бачились із (вона), збудив (вона), згадав про (він), назвав (він), допоможу (вона), в’ється над (воно), зв'язок з (вони), усміхнувся до (він), звільнили (воно), переказала через (вона).

ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками. - ; Р. - Себе (до себе), Д. - собі, Зн. - себе (на себе); О. - собою; М. - на собі.

ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (чий? який? котрий?), кількість (скільки?).

Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками; чий, який, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Займенники котрий, який (яка, яке, які) відмінюються, як прикметники твердої групи.

ВІДНОСНІ ЗАЙМЕННИКИ виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання (хто, що, скільки, чий, який, котрий).

ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі.

Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її - незмінні.

ВКАЗІВНІ ЗАЙМЕННИКИ вказують на предмет (сей, цей, той), ознаку (такий), кількість (стільки).

Займенники той (отой) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

Вказівні займенники той (отой) відмінюються:

ОЗНАЧАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ вказують на узагальнену ознаку (кожний, всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), інший, сам, самий).

НЕОЗНАЧЕНІ ЗАЙМЕННИКИ вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість (абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись).

Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються.

З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс (казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь), а з частками аби-, де-, -сь- разом (абиякий, дещо, хтось).

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (будь для кого, аби з ким, хтозна в чому).

ЗАПЕРЕЧНІ ЗАЙМЕННИКИ вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки).

З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (ні в якому, ні для чого, ні для кого).

Частка не з займенниками пишеться окремо, за винятком неабихто, неабищо, неабиякий.