8. Речення із звертанням

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.

• Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!

• Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра).

• Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику: Боже, допоможи нам!

• Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого потребує речення від його змісту (Я вас слухаю, пане полковнику).

• У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, вас зрозумів).

9. Речення зі вставними і вставленими компонентами

• Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення. За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати:

• джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…);

• достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти);

• невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно,може бути);

• виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-першу, в усякому разі, таким чином);

• емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога).

• На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами.

• Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.

• У ролі вставлених компонентів виступають переважно речення: А так взагалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано (Остап Вишня).

Синтаксичний розбір простого речення

1. Визначте граматичну основу простого речення і доведіть, що воно просте.

2. Вкажіть на особливості будови простого речення:

1. односкладне чи двоскладне: якщо односкладне, то яке саме;

2. непоширене чи поширене;

3. повне чи неповне.

3. З'ясуйте вид речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.

4. Визначте, чи ускладнене речення однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, відокремленими членами речення.

5. Розберіть речення за його членами, вкажіть, чим вони виражені.

6. Поясніть розділові знаки.

Найвища, по-моєму, краса – це краса вірності.

Складне речення

Складне речення складається з двох або більше граматичних основ, об'єднаних за змістом та інтонацією.

Складне речення поділяється за характером граматичного зв’язку речень на:

1. Сполучникове (Прийшла весна, і стало тепло. Стало тепло, бо прийшла весна.)

2. Безсполучникове (Прийшла весна, стало тепло.).

3. складна синтаксична конструкція (з різними видами зв'язку).

1. Сполучникове:

1. Складносурядне

1. з розділовими сполучниками сурядності;

2. єднальними сполучниками сурядності;

3. протиставними сполучниками сурядності;

2. Складнопідрядне

1. підрядне означальне;

2. підрядно зв'ясувальне;

3. підрядно обставинне: підрядне місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові;

складнопідрядне з кількома підрядними:

• з послідовною підрядністю,

• з паралельною підрядністю,

• з однорідною підрядністю,

• з комбінованою підрядністю

3. Складна синтаксична конструкція може бути:

1. з сурядним і безсполучниковим зв'язком;

2. з підрядним і безсполучниковим зв'язком;

3. з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком.

1. СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ — це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж (І.Драч). Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності:

1. розділовими: одиничними або, чи, хоч, повторюваними аби…аби, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то; (Або я піду звідси, або вона стане іншою).

2. єднальними: одиничними і, й, та (в значенні і) та повторюваними і…і, ні…ні (ані…ані); Подув вітер — і ліс радісно загомонів

3. протиставними а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак: Надворі дощ, проте тут сухо і тепло.

2. СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ — це речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова.

Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша — залежною. Від головної частини до залежної можна поставити питання: Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину - для чого посадив?

Серед складнопідрядних речень виділяються три основних види:

1. складнопідрядні речення з підрядними означальними;

2. складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними;

3. складнопідрядні речення з підрядними обставинними.

2.1. Підрядні означальні речення — це підрядні речення, які відповідають на питання який? яка? яке? які? і залежать від одного з членів речення, вираженого іменником або іншою частиною мови в ролі іменника.

Підрядні означальні речення приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли та сполучників щоб, як, ніби, наче, неначе: А справжня слава - це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л. Костенко).

Окремо виділяються займенниково-означальні речення, які пояснюють член головного речення, виражений займенником той, вжитим у значенні іменника: Те, що було, минулося, І знову не буде (Т.Шевченко).

2.2. Підрядні з'ясувальні речення — це підрядні речення, які відповідають на питання відмінків і пояснюють присудок у головному реченні.

Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче, неначе.

Сполучне слово є членом підрядного речення і вимовляється з підкресленою інтонацією.

2.3. Підрядні обставинні речення — це підрядні речення, які відповідають на ті ж питання, що й обставини в простому реченні.

1. Підрядні речення місця вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання де? куди? звідки?

Вони стосуються всього головного речення, проте можуть уточнювати обставину місця, виражену вказівним словом (прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди). До головного речення підрядні місця приєднуються сполучними словами де, куди, звідки: Іди туди, звідки прийшов.

2. Підрядні речення часу вказують на час місця дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? як довго?

Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучними словами як, як тільки, ледве, коли, поки, доти, скоро, під час того як, після того як. Вказівними словами в головному реченні можуть виступати прислівники тоді, відтоді, доти : Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося.

3. Підрядні речення способу дії вказують на спосіб (характер) дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? яким способом?

Вони пояснюють один із членів речення і приєднуються до нього сполучниками як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, немов, ніж, чим…тим та сполученими словами скільки, наскільки, як. Вказівними словами в головному реченні можуть бути прислівники так, настільки, займенником стільки (Сергій подивився на Ольгу (так), наче вперше її побачив).

4. Підрядні порівняльні речення вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? як саме? подібно до чого?

Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито (Хмари насувалися, наче великі хвилі).

Підрядні порівняльні речення можуть бути неповними: Ніби від землетрусу, здригнулася вся земля.

5. Підрядні речення причини вживаються для вираження порівняння і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?

Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки. Вказівними словами у головному реченні можуть виступати прислівники тому, затим, сполука через те: Прилинь, сизий орле, бо я одинокий (Т.Шевченко).

6. Підрядні речення мети вказують на мету дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?

Вони стосуються всього головного речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай.

Вказівними словами у головному реченні можуть бути сполуки для того, на те, з тим: Я посланий, щоб виконать закон (Леся Українка).

7. Підрядні умовні речення вказують на умову, за якої можливо те, про що йдеться в головному реченні і відповідають на питання за якої умови?

Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (можна замінити на якби), якби, як, аби, тільки б. Вказівним словом у головному реченні може бути прислівник тоді . Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай.

8. Підрядні допустові речення вказують на те, всупереч чому відбувається дія у головному реченні і відповідають на питання незважаючи на що?

Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, як не, куди не, хай (нехай): Олена, хоч і була гострою на слово, змовчала.

9. Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що йдеться в головному реченні. Підрядні наслідкові речення не відповідають на питання.

Вони пояснюють головне речення в цілому, завжди стоять після нього і приєднуються до нього сполучником так що: Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

До підрядних наслідкових близькі за значенням підрядні супровідні речення. Вони приєднуються до головного речення займенником що у різних відмінках (Досить холодно, щоб іти так далеко).

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ З КІЛЬКОМА ПІДРЯДНИМИ

Головному реченню може бути підпорядковане безпосередньо тільки одне, а інші — підрядному чи різним підрядним. Розрізняють:

1. послідовну,

2. паралельну,

3. однорідну і

4. комбіновану підрядність.

1. Послідовна підрядність — це поступове підпорядкування, коли перше підрядне речення залежить від головного, друге — від першого підрядного і так далі.

Тоді він починав мріяти, бо тільки мрій йому не вистачало, щоб дійти верховин радості, які відкривалися перед ним у ці години.

2. Паралельна підрядність — це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від одного головного, але пояснюють у ньому різні члени речення або один і той же , тільки по-різному і відповідають на різні питання.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі,- змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

3. Однорідна підрядність - це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від одного й того ж слова головного речення і відповідають на одне і те ж питання.

Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

4. Комбінована підрядність – це підпорядкування різного характеру.

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо.