Будова речення

Найменшими складовими частинами речення є члени речення (головні і другорядні), внесення (звертання, вставні і вставленні конструкції) і сполучники. Прийменники і частки окремо в реченні не виділяються, вони входять до складу членів речення.

1. Головні члени речення – підмет и присудок – становлять синтаксичний цент речення, навколо якого об’єднуються всі другорядні члени.

У синтаксичний цент можуть входити підмет і присудок, або кілька однорідних підметів і присудок, або підмет і кілька однорідних присудків, або тільки підмет, або тільки присудок.

2. Другорядні члени – додаток, означення, обставина ,– об’єднуючись навколо головних членів, пояснюють їх та один одного.

Тут в кожній ягоді натхненна праця струмує.

3. Внесення – звертання, вставні і вставленні слова та речення, слова-речення – на питання в реченні не відповідають, але доповнюють речення:

Він, мабуть, не прийде. Ти, Маріє, допоможеш мені? Так, допоможу.

4. Сполучники – сурядні, підрядні, пояснювальні – приєднують між собою окремі слова та частини в реченні:

Не жаль мені, що житиму лиш раз, та жаль, що згасне мрій моїх алмаз.

1.1. Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними, а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення – поширеними.

2. 1. Порядок розташування слів у реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення.

Прямим порядком слів у реченні вважається такий, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в 50-ті роки).

Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні:

• узгоджене означення стоїть перед означуваним словом (вірний друг);

• додаток - після керуючого слова (читати Біблію);

• обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок – Пізно прийти = прийти пізно).

Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів).

При зворотному (непрямому, інверсійному) порядку слів присудок передує підмету (Нещодавно до мене заходив Тарас). Другорядні члени речення при інверсії також змінюють своє звичне місце.

2.2. Логічний наголос

Виділення у реченні за допомогою посилення голосу одного із слів називається логічним наголосом. Від місця логічного наголосу залежить зміст речення:

Андрій нарешті збагнув, що він накоїв. Андрій нарешті збагнув, що він накоїв. Андрій нарешті збагнув, що він накоїв.

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

3.1. Підмет – головний граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет (чи особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що?

За способом вираження підмети поділяються на прості і складені.

1. Простий підмет найчастіше буває виражений іменником або займенником у називному відмінку, хоча може виражатися й іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника: Керівник сьогодні просто зобов'язаний займатися економікою. Простий підмет може бути виражений неозначеною формою дієслова: Вчитися – зростати в істині.

У підрядних реченнях підмет буває виражений сполучними словами хто, який, що. Слово що виступає підметом, якщо його можна замінити займенником який або підставити замість нього іменник з головного речення.

Хто правду любить, той наш брат.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне.

Історія народів учить, що та держава велична, в якій велична мала людина.

2. Складений підмет може бути виражений:

• Кількісно–іменниковим сполученням ( 75 відсотків квітів пішло на експорт);

• Сполученням іменника (чи займенника) у називному відмінку з прийменником (Ми з братом вирішили прогулятися по парку);

• Іншими сполученнями (Найбільші аукціони квітів відбуваються поблизу Амстердама).

3.2. Присудок – головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий?

Будь-яке дієслово в реченні, що стоїть в дійсному, умовному чи наказовому способі, а також формі на –но, -то, - це завжди присудок або його складова частина. Жив, живеш і будеш жити, мій народе! Із можливого в чудесне перекинуто мости. Якби я був скульптором, виліпив би чудесний отой лоб!

1. Простий присудок виражений дієсловом, яке поєднує в собі граматичне і лексичне значення: Петро відчинив двері.

До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (Я буду робити), у формі наказового (Хай він знає) або умовного способів (Ти робив би).

Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі).

2. Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне – в допоміжній.

1. Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова-зв'язки, яке стоїть в особовій формі і інфінітива (Він бажав піти разом з нею).

Слова можна, треба, потрібно, слід, варто, неможливо, повинен у поєднанні з неозначеною формою дієслова (або й самі), а також слово нема (немає) завжди виступають присудками.

До чистої мети треба йти чистою дорогою.

Людині треба, щоб її робота залишилася після неї самої жити.

Де немає святої волі, не буде там добра ніколи.

2. Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Мірошник той Хомою звався; Вони (є) переможці).

! Між підметом і присудком може ставитися тире, якщо у реченні пропущено дієслово-зв'язку:

1. якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку ( Хліб – всьому голова).

2. якщо підмет і присудок виражені інфінітивом (Життя прожити – не поле перейти);

3. якщо перед присудком вжито слово це (це є), значить, то, оце, ось (Більшість - це не значить всі).

4. на місці пропущеного члена речення, переважно присудка: Перед нами – величезні гори, де-не-де прикриті хмарами.

! Тире не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником: Він поважний самовпевнений.

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе, що: Доповідь голови як лейтмотив всієї конференції.

3. Якщо перед присудком стоїть заперечна частка не: Не штука наука, а штука розум (Нар. тв.)

4. Якщо між головними членами речення стоїть вставне слово, прислівник або частка: Ялина також дерево хвойне.