- •Українська мова Вступ
- •Поняття літературної мови
- •2. Розділи мовознавства
- •Стилі літературної мови
- •3.1. Науковий стиль
- •3. 2. Офіційно-діловий стиль
- •3.3. Публіцистичний стиль
- •3. 4. Художній стиль
- •3.5. Розмовний стиль
- •3. 6. Конфесійний стиль
- •Лексикологія
- •4.1.2. Прямі і переносні значення слів
- •4.3. Загальновживані і не загальновживані слова
- •5. Фразеологія
- •6. Лексикографія
- •Лексико-фразеологічний аналіз слова
- •Ділові папери
- •Стандарти оформлення документів
- •Інформаційні документи та службові листи.
- •Звернення
- •Скарга/ пропозиція
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Характеристика
- •Ім’я, прізвище, по батькові (піб)
- •Граматика української мови
- •Вступ: морфологія та предмет її вивчення
- •I Іменник
- •1.2. Розряди за значенням:
- •3.3. Відмінки іменників
- •Закінчення іменників 2-ої відміни ч.Р. В .Р.В. Однини: -а, -я чи –у, -ю?
- •Власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова.
- •Творення і правопис імен по батькові
- •II Прикметник
- •2.2. Розряди прикметника за значенням
- •2.2. Відносні
- •2.3. Присвійні
- •2.4. Морфологічні ознаки прикметника
- •Рід та число прикметника
- •Відмінювання прикметників
- •Перехід прикметників в іменники
- •Морфологічний розбір прикметників
- •III Числівник
- •Відмінкові форми числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Морфологічний розбір числівників
- •4. 2. Морфологічні ознаки займенника:
- •Морфологічний розбір займенників
- •V Дієслово
- •5.3. Морфологічні ознаки дієслова
- •Морфологічний розбір дієслів
- •Дієприкметник
- •2. Розряди дієприкметника за значенням
- •3. Морфологічні ознаки дієприкметника
- •Морфологічний розбір дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Морфологічний розбір дієприслівників
- •VI Прислівник
- •1. Синтаксичні ознаки
- •Морфологічний розбір прислівників
- •Службові частини мови
- •VII Прийменник
- •1. Синтаксична роль
- •2. Первинні та вторинні прийменники
- •3. Прості, складні і складені прийменники
- •4. Морфологічні ознаки
- •Морфологічний розбір прийменників
- •VIII Сполучник
- •Морфологічний розбір сполучників
- •IX Частка
- •1. Синтаксична роль частки
- •2. Розряди часток за значенням
- •3. Морфологічні ознаки частки
- •Морфологічний розбір часток
- •X Вигук
- •1. Синтаксична роль вигука
- •3. Розряди вигуків за значенням
- •Морфологічний розбір вигуків
- •Пунктуація
- •Кома у складному реченні
- •Основні правила переносу
- •Синтаксис Речення
- •Будова речення
- •2.2. Логічний наголос
- •Другорядні члени речення
- •5. Односкладне речення
- •7.1. Речення з однорідними членами.
- •7.2. Речення з відокремленими членами
- •8. Речення із звертанням
- •9. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •Синтаксичний розбір простого речення
- •Складне речення
- •2. Безсполучникове складне речення
- •З однорідними (однотипними):
- •З неоднорідними (різнотипними) частинами:
- •Синтаксичний розбір складного речення
Другорядні члени речення
4. 1. ОЗНАЧЕННЯ – це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох?
Узгоджене означення уподібнюється до означуваного члена речення у відмінку, числі і роді (для однини):
Співали весняні вітри.
Ми боролись, щоб ніякі сили не спинили нам до щастя біг.
Всюди почорнілий сніг береться водою.
З кущів линуть перші трелі солов’я.
Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання. Можуть бути виражені:
іменником у формах непрямих відмінків (Спочатку клас Дмитра був у числі відстаючих; Можна вибрать друга і по духу брата...);
неозначеною формою дієслова (Нарешті настала година рушати).
Прислівником (Біла шапка з вушками униз…)
сполученням слів (Він заспівав пісню далеких країв; Знаходиться на бульварі імені Тараса Шевченка).
Одним із різновидів означення є прикладка. Прикладка – це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву (Програма "Здоров'я" давно вже виходить на нашому телебаченні).
4.2. ДОДАТОК – це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків (Я збираю гриби).
Прямий додаток залежить від перехідного дієслова і вживається в формі знахідного відмінка без прийменника (Хлопчина зірвав яблуко). Рідше прямий додаток може бути виражений родовим відмінком при запереченні або коли дія переходить лише на частину предмета (Не присувай соломи до вогню).
Непрямий додаток – це іменник, вжитий у формах інших відмінків (А більше за все Микола боявся спокуси).
4.3. ОБСТАВИНА – другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії.
Обставини можуть виражатися прислівниками, дієприслівниками, інфінітивом, прийменниково-відмінковими формами іменника чи займенника: Веселкою моя надія грала (Леся Українка).
За значенням обставини поділяються на такі групи:
обставини мети, які вказують на мету дії і відповідають на питання з якою метою? для кого? (Це тобі на щастя);
обставини часу, які вказують на час дії, її тривалість і відповідають на питання коли? доки? з якого часу? як довго? (Колись я вже тут був);
обставини способу дії, які означають якість дії або вказують на спосіб здійснення дії і відповідають на питання як? яким способом? (Вони бігли швидко);
обставини місця, які вказують на місце дії, напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? (Мало не впав у безодню);
обставини причини, які вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (Від утоми очі закрилися);
обставини умови, що вказують на умову, за якою відбувається дія і відповідають на питання за якої умови? (При такій погоді треба ще подумати про купівлю);
обставини з допустовим значенням, що вказують на умову, всупереч якої відбувається дія і відповідають на питання незважаючи на що? наперекір чому? (Він це зробив наперекір всьому).