3.3. Публіцистичний стиль

Публіцистичний стиль належить до сфери засобів масової інформації. Мова цього стилю повинна бути ясною, точною, виразною. Водночас вона образна, експресивна, емо­ційно забарвлена. Виклад, з одного боку, логічний, з другого – насичений художніми тропами та іншими засобами емоційно­го впливу на читача або слухача.

У публіцистичному стилі виділяють кілька підстилів:

1. власне публіцистичний, або стиль засобів масової інформації ( газети, часописи, радіо, телебачення, реклама);

2. художньо-публіцистичний ( памфлети, фейлетони, нариси, есе);

3. науково-публіцистичний ( критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети тощо).

Ораторське мовлення також іноді вважають підстилем публіцистики, проте у сучасних дослідженнях підкреслюється, що  вислів «ораторський стиль» означає усну форму публіцистичного стилю. Адже кожен із вище названих підстилів: і власне публіцистичний, й художньо-публіцистичний, й науково-публіцистичний, майстерно проголошений,  називають ораторським (Л.Мацько).

3. 4. Художній стиль

Особливим функціональним різновидом писемної мови є стиль художньої літератури (інші назви – художній, художньо-белетристичний). 

Художній стиль, залежно від родів і жанрів літератури, поділяється на такі підстилі:

1. епічні ( прозові – епопея, роман, повість, оповідання, нарис);

2. ліричні (поема, балада, пісня, поезія);

3. драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

4. комбіновані (ліроепічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо).

Обслуговує духовно-естетичну сферу життя народу; використовується  в індивідуальній і колективній творчій діяльності, різних видах мистецтва, культурі, освіті. Це особливий спосіб мислення, який полягає у відтворенні дійсності через конкретно-чуттєві образи.

Основне призначення цього стилю – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття, і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Головні ознаки: образність, поетичність,  естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність (конкретно-чуттєве живописання дійсності – людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). У художньому стилі все подається крізь призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все спрямовується на особистість читача (слухача).

3.5. Розмовний стиль

Розмовний стиль властивий насамперед усному побутовому мовленню, але його елементи використовуються також у художній літературі та публіцистиці.

Для цього стилю характерна розмаїтість ритміко-мелодій-них варіацій, велика кількість експресивних та емоційно-оцінних слів, неповні, а також складні безсполучникові речення. У ньому досить широко використовуються просторічні елементи тощо.

3. 6. Конфесійний стиль

Функціональне призначення конфесійного стилю (від лат. сonfession – визнання, сповідання)– обслуговувати релігійні потреби суспільства. Це стиль перекладної культової (Біблія, житія, апокрифи тощо) й оригінальної (проповіді, послання, тлумачення Святого письма, молитви, складені священнослужителями української церкви) літератури.

Сфера поширення конфесійного стилю – культові установи ( церкви, монастирі, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади тощо).

Визначальні риси: урочистість і піднесеність, благозвуччя, образність і символізм, канонічність.

Основні мовні ознаки найвиразніше виявляються на

1) на лексико - фразеологічному рівні:

• конфесійна лексика ( Небесний Отець, Божий Син, Святий Дух, Ісус, Трійця, святий, митрополит, патріарх, літургія, амвон, врата, ангел, ікона, вознесіння, молитва, гріх, спокута, Богородиця, єпископ тощо);

• старослов’янізми (сотворити, благий, воздати, блаженний, возсідати, уповати і под.);

• усталені словосполучення (Ісус Христос, Мати Божа, воскресіння із мертвих, Небесний Отець, Христос воскрес! Прости, Господи! Подай, Господи! Помилуй, Господи!).

2) на граматичному рівні:

• вживання складних слів ( благословенний, Богородиця, богоявлення, чудотворець, триєдиний, чоловіколюбний, животворящий, благодать);

• непрямий порядок слів, інверсія (Хліб наш насущний дай нам сьогодні);

• поширені повтори слів, словосполучень, речень (Господи, помилуй! Господи, помилуй! Господи, помилуй!).