Морфологічний розбір дієприкметників

1. Запишіть слово. Визначте частину мови слова, її форму.

2. Знайдіть початкову форму (називний відмінок чоловічого роду однини).

3. Визначте морфологічні ознаки: активний чи пасивний, вид, час, відмінок, рід, число.

4. Визначте синтаксичну роль слова.

5. Правопис.

Вишитий майстринею рушник привернув увагу відвідувачів виставки.

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, що виражає додаткову дію, пояснюючи в реченні основне дієслово-присудок і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? (засипаючи, схопивши, читаючи).

1. СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄПРИСЛІВНИКА: У реченні дієприслівник пов’язується з тим іменником, що й дієслово-присудок, і виступає у ролі обставини часу, причини, мети, умови чи способу дії (Не знаючи броду - не лізь у воду - не лізь у воду за якої умови?- не знаючи броду; Засипаючи, він почув раптом голос - почув коли?- засипаючи).

Дієприслівник разом із залежними від нього словами створює дієприслівниковий зворот. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає обставиною (Пірнувши у пітьму і безодню небуття, Олексій зосередився).

За більшістю ознак дієприслівник відносять до дієслівних форм.

Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника. З дієсловом він має такі спільні ознаки: керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучі машиною); утворюється від дієслівних основ (прийти - прийшовши); зберігає вид того дієслова, від якого утворений (доконаний: посміхнувся - посміхнувшись; недоконаний: посміхався — посміхаючись); має з дієсловом близьке значення (ідучи дорогою - йти дорогою).

З прислівником дієприслівник має такі спільні ознаки: не змінюється; у реченні виступає обставиною (Всі принишкли, вслухаючись у тишу).

Морфологічний розбір дієприслівників

1. Запишіть слово. Визначте частину мови слова, її форму.

2. Визначте морфологічні ознаки: вид.

3. Визначте синтаксичну роль слова.

4. Правопис.

Поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням.

Вправа: визначте, до якої категорії належать наступні словосполучення: 1) з прислівниками; 2) з прийменниками; 3) із сполучниками; 4) з частками.

Зберігати в пам’яті; язик не повертається; сміх і горе; звідусіль потрошку; скоса дивитися; про вовка промовка; згадав навіть позаторішнє; мир або війна; дощенту зруйнувати; бадьорий наперекір знегодам; що ж поробиш; стиха розмовляли; плоть і кров; було та загуло; триматися осторонь; зовсім неправильно; іти проти течії; ударив би лихом; стояти поперек горла; любов чи зрада; смакувати наперед; став, щоб допомогти; дякую за увагу; бути насторожі; тьмяний, мов осінній день; дух аж забиває.

VI Прислівник

Прислівник – це незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан або ознаку предмета чи іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).

Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день - вдень, мій - по-моєму, осінь - восени).

Прислівники мають властиві тільки їм словотворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).