2. Стилі літературної мови

Стилістика вивчає стилі мови, особливості їх побудови та використання.

Слово «стиль» – багатозначне (лат. stylus – «паличка для письма», тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і Середньовіччя).

Стиль – це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів.

Функціональний стиль — це сукупність мовних засобів та прийомів, вибір яких зумовлюється змістом, характером і метою висловлювання, а також обставинами, у яких воно відбувається.

У сучасній українській мові традиційно виділяють: науковий, офіцій­но-діловий, публіцистичний, худож­ній, розмовний і конфесійний.

Виділяють епістолярний (П.С.Дудик, Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко) та ораторський стилі, однак їхні ознаки збігаються з ознаками офі­ційно-ділового, публіцистичного й розмовного стилів.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

3.1. Науковий стиль

Науковий стиль обслуговує сферу науки. Для нього властиві такі особливості: мова виключно літературна, наявна велика кількість термінів, речення переважно складнопідрядні, твердження документовані, слова використовуються, як пра­вило, у прямому значенні.

Залежно від конкретних завдань у науковому стилі виділяють різновиди, або підстилі:

1. Власне науковий обслуговує фахівців певної галузі науки. Це наукові дослідження в галузі мовознавства, медицини, біології, фізики тощо, викладені у докторських, кандидатських дисертаціях, монографіях окремих статтях.

2. Науково-популярний має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей незалежно від їх професійної  підготовки. Це окремі  брошури, статті, замітки на медичні, космічні, біологічні тощо теми у засобах масової інформації.

3. Науково-публіцистичний властивий працям, надрукованим у спеціальних газетах і журналах, призначених для фахівців певної галузі науки і техніки.

4. Навчально-науковий використовується при написанні підручників, посібників та іншої літератури, призначеної для навчальних закладів.

5. Виробничо-технічний – це мова літератури, що обслуговує різні сфери господарства й виробництва (інструкції, описи технологічних процесів тощо).

3. 2. Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль задовольняє потреби офі­ційного спілкування в державному, громадському, економіч­ному та політичному житті. Цим стилем пишуться закони, укази, статути, розпорядження, ухвали, протоколи, звіти; ве­деться ділове листування.

Для офіційно-ділового стилю характерні такі особливості: виклад логічний, мовні засоби великою мірою стандартизо­вані, широко використовуються усталені штампи, слова вжи­ваються в прямому значенні, речення переважно прості поши­рені, текст чітко ділиться на частини (параграфи, пункти, під­пункти тощо).

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

1. законодавчий (юридичний) – закони, статути, укази, постанови тощо.

2. дипломатичний ( міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, протоколи, звернення – ноти і под.);

3. адміністративно-канцелярський ( накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти, офіційні листи, оголошення тощо);

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають точності фор­мулювань, не допускають двозначності, позбавлені емоцій­ності.