7.1. Речення з однорідними членами.

Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу.

Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком: Лист падав, губився.

При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають:

1. займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання - все це здавалося йому зараз незнайомим);

2. прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті - всюди було темно).

! При узагальнюючих словах вживаються такі розділові знаки:

• двокрапка після узагальнюючого слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами;

• тире перед узагальнюючим словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнюючого слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире.

Я живу, і борюсь, і творю для людей.

Похнюпився Бурмило, стоїть ні в сих ні в тих.

Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ї, і на горі.

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок – можна було викосити косою в траві.

7.2. Речення з відокремленими членами

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі – відповідними розділовими знаками.

Відокремлення характеризується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення.

Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени і уточнюючі відокремлені члени.

1. До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать:

1. Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова: Дівчат, років до дев'яти, зібралося чималенько.

Якщо означення, виражене дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, знаходиться перед означуваним словом і не має додаткових значень причини, умови, допустовості, то таке значення не відокремлюється: Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий. Вишитий рушник лежав на столі. Осяяні місяцем, гори блищать.

Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника: Знесилена, вона сіла.

2. Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усього речення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції: Лишившись сама, Хима заплакала (М.Коцюбинський).

Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення: І знову я тут, під цими дверима.